Цілком ймовірно що я його не так сприйняв. Та у другій частині я знову читаю, як і вчора. Лише вкінці заклик. Та зрештою це моє бачення. Не думаю що міг образити
Гнате, в першій частині я так захоплено читав. а в другій я побачив те, про що ти писав: сльози, нарікання....і т.д Та такий твір заслуговує на увагу безсумнівно.
Я мабуть ще такого не читав. Щоб сумувало літо читав, щоб плакала осінь читав.....Щоб зима сумувала теж читав. Тепер читаю як сумує весна.....сумно так.5
Дуже люблю туман. А особливо казкові моменти, коли з суцільного білого мороку раптом виїзджаєш десь на вершині гори у другий, неперевершений і казковий світ. На небі міліарди зірок, усі яскраві. І чогось відчуття що це все для тебе Прямо жити хочеться і співати. А сміятися починаєш мимоволі. Одним словом це завдяки туману Гарно Вікторе. Надихаєш.
...............................От я чомусь завжди говорю: чим трагічніші стосунки, тим кращі вірші. А тут просто все супер, я в захваті (це я про вірш, а в житті я так думаю все налагодиться і буде )