Крокує вітром слова дим, епітети живого майстра, та витри фальш,зніми цей грим- я ось приніс для тебе айстри. Та далі линуть мегагерци, з прекрасних вуст.-густа омана, ти привідкрий для мене серце, і ми підем казковим ланом. Сльоза??? Не вірю!...а боюся, цього пригніченого звуку, ти моя фобія, проте...я знов тобі цілую руку.
|