Час пройде, і -гульк!- кошатко Застрибає, як лошатко
Різні пухнасті асоціації викликає це "кошатко"(колись таке само враження справляло на мене слово "коцик"). Прощання з дитинством, Катрусю? Бо ж весна - не відходить, вона ПЕРЕРОСТАЄ у... Цьом!
Мені найбільше сподобалося "Хоч вечора цього ..." Точно передано душевний стан. Як хвиля: кульмінація ("як рипнула хвіртка") і спад ("від вітру пориву"). Це вже називається майстерністю.
Світланочка (стоїть на перехресті, як Іван-...побиван, "чухаєцця"): -Піти з тобою, Васю, на бал прямо - відбою від усяких босоркань не буде... "Повишивай" з тобою, Васю, па-де-де направо - не тільки черевички згубиш, кхм... А якщо наліво з тобою, Васю... А й справді, потанцювати так і не довелося
Навряд чи вдасться, Андрійку. Бо поезія - як вода: буває смарагдовою, синьою, гарячою, крижаною, прозорою, солоною, бурхливою чи тихою... Кожен вірш щоразу сприймається по-іншому: і самим автором, і читачем. Якщо Ви закоханий, умієте танцювати і ще не наступали на улюблений мозоль своїй партнерці - то у вірші більше радості; якщо ж навпаки, - то більше жури Рада, що сподобався.
Упс, упс, як це - не ті?.. що за песимістичні настрої, настояні на "різнотрав'ях любові"? А зайчики (навіть сонячні), вони, Софі, такі: стриб - туди, стриб - сюди, один зникне, інший з'явиться. Так що "ти не плач, не журися, дівчино" , - і чого це сьогодні одна й та само пісня в усіх коментарях "крутиться"?? Пластинку "заїло"?..