О, суть жіночу передано на всі 100: змокла - то зігрій; тільки-но трішки пір'ячко обсушила - ага, а ти вже й не такий красень ( хоч і в самої коса потріпана - Тамар, до речі, тут "потріпана" троха не в "контексті"), ну, але нічо, любов - зла, полюбиш - то й хмару вичаклувать можна Гарно, гарно. Так і спонукає стати ніжною і слабкою
Вась, я тут вірша Толі Криловця процитую, можна? (щодо цементу та інших твердих матеріалів ):
Він скульптор, але глини не любив, Бо розм'якала, зразу на все згодна. Твердь каменю в цнотливості холодній Оголеністю серця він різьбив.
Збив пальці в кров, скривавив серце в біль, З невдач росла в душі страшна безодня... Було в його житті все, що завгодно, Та він не відступав у боротьбі,
Й, розкривши суть приховану свою, Воскресла брила в нього під руками. Так і моя любов, - не утаю, -
Вже стільки часу стукаю в нестямі... Чи серце о байдужість розіб'ю, Чи в ніжність оберну холодний камінь?
То, Васю, бажаю успіхів. Долото - добрий інструмент
Наталочка, як завжди - "найзагадковіша" Щодо дивосилу, то в українській мові зустрічала і варіант "дев'ясил" (дев'ять сил) - до кожного із них є, до речі, гарна легенда.