* * * Срібним мереживом східної мантри Викреслив неба я темну вуаль. Може, пора мені в зоряні мандри, Бо зачекалась мене моя даль. На піднебесних вершинах Тибету Лама застигне в яві мовчазний. Благословить, та не видасть секрету, Де починається шлях неземний. І, із сакральними злившись словами, Я у нірвану пірну навмання. ... Боже, навіщо даєш ти омани І за півцарства торгуєш коня? Срібним мереживом східної мантри Викреслив неба я темну вуаль. Тихо вмирають у серці троянди, А у мені розчиняється даль.
|