| * * * Срібним мереживом східної мантри
Викреслив неба я темну вуаль.
Може, пора мені в зоряні мандри,
Бо зачекалась мене моя даль. На піднебесних вершинах Тибету
Лама застигне в яві мовчазний.
Благословить, та не видасть секрету,
Де починається шлях неземний. І, із сакральними злившись словами,
Я у нірвану пірну навмання.
... Боже, навіщо даєш ти омани
І за півцарства торгуєш коня? Срібним мереживом східної мантри
Викреслив неба я темну вуаль.
Тихо вмирають у серці троянди,
А у мені розчиняється даль.
| 
у Вас 
0
