С. . Оця цнотливість у сорок років, Оцей цемент і цілина… Отак ідеш сто тисяч кроків А тут стіна! Мороз і сніг, і вітер в очі, І відблиск відчаю крізь сон. Цей потяг, певно, з рейок скочив Таки в полон. Остання станція свободи, Терпка залежність від тепла… А пристрасть присмерками бродить І серце спалює до тла. Так не буває! Нота Бене! Весь світ запитує: «Невже?! Хтось пригортаючись до тебе Для інших вірність береже?» Таки буває. Лютий з келії Іде на світло, на тепло… Та спробуй – поясни поезії, Що так нічого й не було…
І не треба пояснювати, бо поезія все одно не зрозуміє. Вона ж така витончена. Те, чого не було, то дофантазує, а потім і сама не розбере, що було, а чого не було...
Вась, я тут вірша Толі Криловця процитую, можна? (щодо цементу та інших твердих матеріалів ):
Він скульптор, але глини не любив, Бо розм'якала, зразу на все згодна. Твердь каменю в цнотливості холодній Оголеністю серця він різьбив.
Збив пальці в кров, скривавив серце в біль, З невдач росла в душі страшна безодня... Було в його житті все, що завгодно, Та він не відступав у боротьбі,
Й, розкривши суть приховану свою, Воскресла брила в нього під руками. Так і моя любов, - не утаю, -
Вже стільки часу стукаю в нестямі... Чи серце о байдужість розіб'ю, Чи в ніжність оберну холодний камінь?
То, Васю, бажаю успіхів. Долото - добрий інструмент
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
