От би й мені друга-коня!.. А то усе якісь кентаври попадаються Якове, і славно, і правдиво ( особливо це "ножем безжально в груди" - про село, сама звідти родом), і художні засоби такі сонячно-теплі... А того, що вийшло не зовсім вдало - Ви самі не помічаєте?
Маєте почерк Майстра, пане Михайле. Та й мова Ваша - жива та багата. Нещодавно зустрічалася із Тамарою Шевченко, то мала змогу прочитати інші Ваші твори ( також і для дітей). Та й ілюструєте гарно:yes: Чому не розмістите на сайті кілька Ваших малюнків?
Знаєш, брат, що ти передаєш і мій осінній настрій? Молодець, молодець. А тепер візьми до рук скальпеля якогось та підправ оті "хмарИ" (може, їх туманом краще замінити?) та "ехо" українською - "лунА"... Ще рез перечитала. Ну справді молодець
"Не затримаюся довше, не звикатиму до рук" - о, гарна фраза, можна її інтерпретувати по-різному, але саме вона вимальовує жіночий портрет: свободолюбива, але так хочеться "маленької неволі", тепла і впевненості, що до тих рук можна повернутися, коли захочеш. І що вони не відштовхнуть, а зімкнутьмя довкруг тебе захисним колом. Гарний вірш, Світланко. Ну, поаплодую трішки і я
Приємно було познайомитися із Тамарою Шевченко і Мішунею Опацьким в Італії. Якби не "Анумо...", то це навряд чи трапилось би. Усім-усім вітання від нашої маленької сайтівської "діаспори"
На-на-на-на, на-на-на-на.... Оксанко, обіймаю. Довго думала над тим, як відшукати якісь особливі слова, аби передати враження від музики. А потім зрозуміла, що навіть найпростіша фраза, мовлена від щирого серця, перетворюється у особливу. Захоплююсь тобою. Дякую. І нехай плачеться тільки від щастя!..
Так, нескінченна - краще ( як і нескінченні шляхи удосконалення ) А Ви справді "...знаєте це..." чи просто радите зберегти у рядку склад, якого бракує?
Ану, Віть: "Згадую тих, що про мене забули, тільки навіщо...", "болі колишні, вчорашні образи вже відгоріли..." - все майже без змін... Духмяний вірш - м'ятний, свіжий.