Пн, 04.11.2024, 20:36
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1047]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2698]
Вірш-пісня [545]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [269]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3382]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [314]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [907]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Прочитавши вірш чи прозовий твір, коментар...
Всего ответов: 350

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Життя...
 

ПРОСТІР (цикл)

* * *

Всю ніч крізь протяги ніс потяг

Мене, останнього з живих.

Самотній грак на синім дроті

Відлуння сторожко ловив.


В тумані гасли полустанки,

Мигтіли тінями роки.

І лиш на самому світанку

Мої відринули думки.


Кінцева станція... Нарешті!

Виходжу в натовп, мов сліпець.

О, не збагну, чому дається

Нам потяг лиш в один кінець.


* * *


Ти тавр сьогодні чи не тавр?

Уже назирці ходить мавр.

Але пропав кудись кентавр,

Якого ти за друга мав.


Ти тавр сьогодні чи не тавр?

І скільки карм твій важить крам?

Ген за відлунками литавр

Чужинське віко хтось украв.


Ти тавр сьогодні чи не тавр?

Тебе про що Господь питав?

А у глибинах альф центавр

Яких шукаєш ти отав?


Ти тавр сьогодні чи не тавр?

Ятрить тавро холодних брам.

А за кордонами застав —

Лише душі пустельний храм.


Ти тавр сьогодні чи не тавр?



* * *


Не бійтесь данайців. Вони вам дають

Останню надію на поклик.

І всю нерозтрачену віру свою

Жбурляють за мури високі.


І світлом примхливим троянського дня

Освітлюють сховані далі,

Де царство своє за лихого коня

Самі ви уже проміняли.


Не бійтесь данайців. Одвіку й тепер.

Їх сон перетворить на тіні.

І хто понад ким свої стріли простер?

І хто своє випив сумління?


Й не знати, коли цей відмерхне вогонь,

Кому усміхнеться Феміда...

Одним упаде одіссея пригод,

А іншим — звитяг енеїда.


* * *


Спинися, Парисе, навіщо тобі

Ця примха спокуси для вій Афродіти?

Щоб спокій втопити в лихій боротьбі

І попіл жадання розвіяти в світі?


Невже тебе кличе звитяги сурма

У час, коли доля шляхи обступила?

Адже попереду нічого нема,

Крім вироку помсти для гніву Ахілла.


Спинися, Парисе, сліпої божби

Не досить, щоб вийти живцем із легенди.

А для невблаганної серця лічби

Замало принад чарівної Гелени.


Іще непорушно стоїть Іліон.

Ахейці на власні знемоги запали.

А твій осоружний і хтивий полон

Сплітають богині земної опали.


* * *


Чим далі – тим важче вміщати

У себе проміння політ.

...Розтрощені зойками шатли

Спіткнулись об зоряний щит.


Вони спалахнули вітрами

Космічної бурі видінь.

І небо, замотане в рам’я,

Хитнулось у зоряну тінь.


Від себе даремно ховати

Оголену сонячність крил.

О небо, звільни нас з-під варти,

Бо канемо в зоряний пил.


О небо, скажи нам, допоки

Блукати іще по межі

Земного падіння у спокій

І зоряних духу кружінь?


* * *


Махабхарата.

Лотос вічності.

Це – квітка, від якої

не знайти ключів.


Це – дух надії, у який

ми знов поринемо

тремтливо

і заповідаємо

Братство для живих.


Співай же, ліро,

ти сьогодні

на струнах сонця

переплавлюєш мене.


* * *


Срібним дощем і дзвінкими зірками

Встелений шлях у молитві твоїй.

Простір, в який ми ночами тікали,

Вже до твоїх доторкається вій.


Певно, і нам заповідано знати,

Що між утіх і прийдешностей ми

Будем щомиті себе підіймати

В небо, що нашими повне крильми.


* * *


Відкриваються дзвони доріг,

Самотою пронизаний всесвіт.

Я хотів завернути за ріг,

Та мене зупинило пришестя.


І нікуди тепер не дійти,

І нікого не треба стрічати.

Залишається пил від мети

І невидимі обрію чати.


І чи варто сказати собі,

Що повинен затямити твердо:

Ти впадеш у земній боротьбі,

Нагороджений небом посмертно.


* * *


Я був один, коли заплакав час,

І задзвеніло небо над птахами.

І у моїх натомлених очах

Схитнулась далеч, стиснута віками.


Це все, що нам покликано нести

Крізь велич неприборканого тлуму,

Крізь безмір і ячання суєти

І обрієм наповнену задуму.


В одвічному шукати опертя

І бачити у плинному нестерпність.

І в мить, коли закінчиться життя,

Збагнуть, де починається безсмертність.


* * *


Ера циклічного сну

На зашморгованих шиях.

Як, пригорнувши весну,

Вирвати з вирви свій вияв?


І на пекельність епох

Музику власну наклавши,

Попіл минулих незмог

Вкрити собою назавше.


І не уникнувши звад,

І не сполохавши далі,

Серця холодний набат

Перенести на скрижалі.



* * *


... Ти літала! Ти знову літала!

Я до цього не звикну ніяк.

І була ця жага — як навала.

І була вся планета — твоя.


І скидалася ніч на пелюстку,

І спиналася ніч на крило.

Ех, давно вже затягує в пустку —

Скільки втоми у сни залягло!..


Але світ все ще не відпускає,

Бо він знає з минулих часів,

Що за іншим витком небокраю

Відкривається простір не всім.


Додав: aleksgun (19.05.2010) | Автор: © Олександр Гунько
 
Розміщено на сторінці: Життя...

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1637 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 11
avatar
Олексію, вірші надзвичайно гарні!!! Але мені шкода,що ви надрукували їх осі разом, а хочеться посмакувати їх окремо, хоча б за циклами... Слів нема -ВІДМІННО!
avatar
2 aleksgun • 14:04, 19.05.2010 [Лінк на твір]
Дякую, Алло! Тільки я Олександр. yes
avatar
3 gnat • 14:52, 19.05.2010 [Лінк на твір]
Згоден з Аллою. Я би не пускав ці вірші разом. Тим паче я не збирав би їх в один цикл. По-моєму вони всі різні і про різне, а цикл - це коли низка віршів на одну тему. А, взагалі, класно.
avatar
4 aleksgun • 15:37, 19.05.2010 [Лінк на твір]
Дякую за відгук!
avatar
5 Did • 19:38, 19.05.2010 [Лінк на твір]
Робота цікава, глибока, об'ємна. Сподобалися ваші роздуми про буття. Умієте, знаєте і не лінуєтеся користуватися цим, правда.
up hands yes
avatar
6 Sofi • 20:08, 19.05.2010 [Лінк на твір]
confu9 hands hands hands
гарно, хоча давайте меншими частинами)))
avatar
9 aleksgun • 12:10, 20.05.2010 [Лінк на твір]
Меншими не можу, я максималіст. Усе й відразу.
avatar
І справді в кожному вірші надзвичайно гликокий зміст! Але читати так багато важко!... :) confu9
avatar
8 octava • 22:52, 19.05.2010 [Лінк на твір]
"Нагороджений небом ще за життя" tongue up 91_smile-8
avatar
10 aleksgun • 12:11, 20.05.2010 [Лінк на твір]
Та що там важкого? Якихось півдесятка віршиків.
avatar
11 aleksgun • 12:32, 20.05.2010 [Лінк на твір]
Дякую, Октаво, за довіру!


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz