Читала і не втручалася, бо немає про що говорити.. Сто раз переговорено одне й те ж саме. Скажу правду прямо. Мені дуже прикро, що я втратила автора якого із задоволенням читала. Дуже прикро, бо незважаючи ні на що я Вас сприймала таким, яким Ви є і цінувала за те, що Ви є. Але, я маю життя і маю вибір: що їсти, як жити, кого читати. Я не хочу читати автора, який зверхньо відноситься до своїх читачів (а всі автори сайту не лише автори, але й читачі). Вибачте, Дідусю. П.С. Моє серце відкрите, але аргументами можуть бути лише вчинки (слова це інколи просто набір букв... ) Гарного дня і всього найкращого. З повагою, Наталя Гуркіна.
сумно... села вимирають. але від людини залежить чи житимуть. зараз дуже популяризується зелений туризм... можливо це вдихнуло б трішки життя? адже, як я зрозуміла, у вас є і ліс, і джерело... якщо цікаво можете в пошук закинути "екотуризм", "агротуризм", "зелений туризм"...
подивилася у профіль... бо перше враження було, що вірш написаний людиною не старше 20-ти. далі:
Немов каштани на білому фоні, іскри в зрачках мерехтять. І брови над ними тоненькі і чорні, так гордо й красиво лежать. І носик внизу як картопелька, а зуби біленькі як сніг. Вуста твої ніжнтвоїолодкі, усмішка збива мене з ніг.
І все це обличчя зоветься Марічка-хазяйка його. Як часто вона мені снитвона і знаю я навіть чого.
В комплект до цієї голівки, Стрункий і гнучкий її стан, а крокиїїегенькі як в кішки і руки міцні як титан.
Та як мені хочеться вірить, що все це належить мені, в далекую мрію повірить, чи так залишитись вві сні.
Години дивився б я в очі, і губи твої цілував, обняти тебе я так хочу, про це, навіть, вірш написав.
________________ 1. твої, вона - це плутає. 2. комплект - це слово дуже ріже, адже мова йде не про механізм, а про живий організм - людину. Спробуйте трішки допрацювати вірш.
Ви знаєте, я коли маю нагоду почитати щось на сайті (а це останнім часом буває дуууже рідко), то просто отримую заводолення, абстрагуючись від всіх негативних моментів, що тут відбувалися.
блискавиці... я якось замислилася над тим, як лелекам у грозу... вони ж у гнізді сидять. дощ, небо гуркотить і блискає... а ми ще на щось жаліємося... за вірш 5!
змусили замислитися. і за дітей, що лишаються, і за любов... напевно, поки люди не зміняться внутрішньо, все так і залишиться. адже саме від внутрішнього "програмування" залежить зовнішній результат. ___________ ось такі думки викликав вірш. 5!
Олександру Високому: Скажу своє перше враження після прочитання всіх повідомлень. "Якщо жити по принципу око за око, а зуб за зуб, то скоро всі залишимося каліками..." ________________ Не ображайтеся, що не висловлюю інших думок, їх було багато з вчорашнього вечора.. Але прийшла до висновку, що єдиний шлях - це рухатися далі. Адже коли ми щось робимо, то орієнтуємося на результат. Чи не так? Я хочу прийти на анумо і почитати гарну поезію, дізнатися новини, по можливості пограти у якісь ігри... Якщо Ви маєте час і бажання, то могли б взяти якусь ділянку роботи на себе... Наприклад, створити "Буріме", чи (якщо Ви щодня відслідковуєте свіжі новини) ознайомлювати сайтівців з найважливішими і найцікавішими подіями... Можна багато чого хорошого зробити. Це стосується абсолютно всіх, а не лише особисто Вас. Гарного дня.
Ви ще до завершення цієї ситуації написали що ВЖЕ пробачили Віктора. Напевно, що не пробачили... Прикро. У Вас прекрасна, глибока поезія. Дуже б хотілося щоб інколи творчі люди відрізнялися чимось... Адже ми всі від одних пращурів + автори одного сайту... І в родині бувають сварки. Але потрібно вміти прощати. Повністю. І любити ближнього, як самого себе. Я дуже вірю в те, що Ви колись потоваришуєте. Це життя. ________________ Гарного дня.