Знайшовши од
вітрів собі притулок,
Якого в чистім
полі не було,
Червнева ніч
прозора, наче скло,
Нарешті в тиші у
саду заснула
Душею таємничою
– не тілом,
Бо відчувався
скрізь нечутний рух
Напівпітьми між
вишнями й навкруг
Тремтіли мокрі
трави підозріло,
Немов приспать
хотіли колисанням
Рої думок
стривожених моїх
Про те, що досі
в пам’яті зберіг
І мріяти не
розгубив бажання…
23.06.12
|