Червневої ночі

Знайшовши од вітрів собі притулок,

Якого в чистім полі не було,

Червнева ніч прозора, наче скло,

Нарешті в тиші у саду заснула

Душею таємничою – не тілом,

Бо відчувався скрізь нечутний рух

Напівпітьми між вишнями й навкруг

Тремтіли мокрі трави підозріло,

Немов приспать хотіли колисанням

Рої думок стривожених моїх

Про те, що досі в пам’яті зберіг

І мріяти не розгубив бажання…

23.06.12