знову процитую становського))))) але, так як вірш довгий і я можу десь-щось трішки сплутати, то скопіюю, добре? *** Грабителей я встретил у дороги Александр Становский
Грабителей я встретил у дороги, Они страшны, бесчувственны и строги, Они не знают, что такое жалость: Зовут их Безразличие и Старость!..
Они не взяли злато, изумруды, Им не нужны каменьев дивных груды, Их не устроил толстый кошелёк, – Отнять хотели сердца уголёк!
– Возьмите всё, что я нажил годами, Потешьтесь управления браздами, Почёт и славу отдаю без боли, Все сыгранные мною в жизни роли.
Пожалуйста, возьмите всё земное, Совсем недавно – близкое, родное. Вот тело, – в нём ещё играет кровь… Возьмите всё, – оставьте мне… любовь!
цей світ створений Любовю)))) і Любов у кожній комашці, в кожному листочку чи травинці... а чи може небо бути таким гарним просто так?))))) та навіть Ваші вірші (незалежно від того взаємне кохання чи ні, реальне воно чи лише платонічне..) вони живі тим словом що зветься Любов)))) а те що розмірковуєте, так це правильно)))) нічого не дається в житті людини просто так)))) поки ми живемо - ми вчимося Життю))))) за вірш 5!
Світ вже не стане більше тим, Що був за мить до перелюбу, Диявол з виглядом святим Не стане більше однолюбом. !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! 5!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
навіщо стирати? нехай залишається. це ж ваше відчуття часу.. це 2005 рік... нетреба редагувати минуле. я з задоволенням прочитала Вас і вдячна за те що Ви це дозволили.