***

Все ж, не даремно я всього – “Ніхто”,

Миттєвість перекреслена промінням,

У плоті ненаситному лото

Навряд чи позбираю я каміння.

                А час так неупинно миготить,

                А вірності сміються невгамовно...,

                Хотілося б, а серце не болить –

                Зачерствіло, спустошене, безмовне.

Не навчений буть другим чи чужим,

Я знову розчинюсь у світі стресу,

Закоханий в життя, білявий мім

Ще довго віршуватиме принцесі.

                Так просто почуття не роздають,

                Обпікся не один необережно,

                Та ляльці чи можливо це збагнуть?

                Зірки із піднебесся? – Як належне...

Ти в настрої? Я думаю, що ні...

Хотілося б, щоб все було б не з нами,

І дні, що ми прожили осяйні,

Не грою ти назвала б і не снами.

                Пройшов я твій відбір поміж самців?

                О знала б ти, як я тебе кохаю...

                “Ніхто” тобі освідчивсь, як зумів,

                Й на пласі свого вироку чекає.