А я, як тільки бачу гори, співаю пісню Івасюка "Я підууу в далекі гооори, на широоокі полониииини...". Думаю, що тепер буду і Ваш вірш згадувати у Карпатах. Класно!!!
А у мене, Катрусю, стосовно тебе, ніяких сумнівів нема! Одні знаки оклику!!! Красуня!!! Талановита!!!!!!!! Гарна подруга!!!!!!!! А які вірші пишеш!!!!!!!!!!!!!!! У нас тебе вже багато людей знають і поважають, а ще, дуже - дуже люблять, такою, як ти зараз є: веселою, життєрадісною!!!!!!!!!!! ДівчИну, яка любить усіх і усе навколо( у хорошому розумінні цього слова) і, котра хоче від кожного хоч трішечки взаємності і розуміння. Молодець, Катрусю!!!!!! Вірш - чудовий!!!!!!!!!
А я так розчулилась, що розплакалась. Написано дуже цікаво, легко читається, і взагалі, отримала стільки задоволення від прочитаного!!! Дякую тобі. Бачу, ще одне сонечко з"явилося на нашому жовтенькому(як каже Софія) сайті. Так тримати!!!
А подивіться - но, Вікторе, невже тільки осінь таку тугу приносить? Я, наприклад, не люблю весняну мряку, от тоді, точно, у голову різне у голову лізе. А вірш гарний, хоч чекатиму чогось веселішого. Ну ж бо, Ви повеселитися теж, ой як вмієте!!!
:smile: :hands: :hands: Твір - цікавий. Маю надію, - наступний буде хоч трішечки веселіше, або ж про більш благородні людські стосунки. Ваш твір, ця історія, страшний, але повчальний, нікого не лишає байдужим. Лишається лише вірити, що ми не такі. :hands: :hands:
Вмієте Ви гарно все підмітити, Вікторе. Згадалося бабусине село, бабуся, навіть, дитинство. У місті, якось не так бачиш осінь. Купа машин, вузькі вулички, немає простору, щоб роздивитися осінь. А це - моя найулюбленіша пора.