Марить втомлене місто...
Промінь сонячний блиснув,
Заяснів променисто
На віконному шклі.
Марить втомлене місто
Зорепадним намистом
У ранковій імлі.
Зазирнем за лаштунки -
Повно там візерунків
І заплаканих віч.
Прагнем знов поцілунків
І любовного трунку
На одну хоч би й ніч.
До світанку гортати
Прагнем мрії крилаті
Й випускати їх в світ.
Та кого запитати -
Як самотність здолати,
Де знайти той одвіт?
У цих ночах безсонних
Ми такі безборонні,
Наче діти малі.
І скидаючи втому,
Забуваємо - хто ми
На цій грішний землі...
Додав: Валькірія (28.09.2010)
| Автор: © Наталія Крісман
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1998 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА