Марить втомлене місто...
Промінь сонячний блиснув,
Заяснів променисто
На віконному шклі.
Марить втомлене місто
Зорепадним намистом
У ранковій імлі.
Зазирнем за лаштунки -
Повно там візерунків
І заплаканих віч.
Прагнем знов поцілунків
І любовного трунку
На одну хоч би й ніч.
До світанку гортати
Прагнем мрії крилаті
Й випускати їх в світ.
Та кого запитати -
Як самотність здолати,
Де знайти той одвіт?
У цих ночах безсонних
Ми такі безборонні,
Наче діти малі.
І скидаючи втому,
Забуваємо - хто ми
На цій грішний землі...
Додав: Валькірія (28.09.2010)
| Автор: © Наталія Крісман
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1928 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА