Марить втомлене місто...
Промінь сонячний блиснув,
Заяснів променисто
На віконному шклі.
Марить втомлене місто
Зорепадним намистом
У ранковій імлі.
Зазирнем за лаштунки -
Повно там візерунків
І заплаканих віч.
Прагнем знов поцілунків
І любовного трунку
На одну хоч би й ніч.
До світанку гортати
Прагнем мрії крилаті
Й випускати їх в світ.
Та кого запитати -
Як самотність здолати,
Де знайти той одвіт?
У цих ночах безсонних
Ми такі безборонні,
Наче діти малі.
І скидаючи втому,
Забуваємо - хто ми
На цій грішний землі...
Додав: Валькірія (28.09.2010)
| Автор: © Наталія Крісман
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2047 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА