Дуже цікава розповідь. У мене є кішка, так вона також, у нас "сімейний лікар". А ще у нас кажуть, що за такі справи (як Ви врятували котика) Бог у стократ нагороджує. Добре у Вас серце.
Все, Наталочко. Якщо можна, візьму ці загадки до Насті у клас на свято весни. Хай діти почують нові загадки, узнають про весняні християнські свята, і взагалі, хай голови трішечки поламають.
Я думаю, що ці маленькі слова - найважливіші слова на землі, які потрібно пам"ятати усе своє життя і передавати своїм нащадкам. Правильно написали, пане Василю.
Вікторе, за те тут, на сайті у Вас повно друзів, які вас чекають і люблять. Я пам"ятаю, вас не було тут кілька днів, я вже розхвилювалася, почала у Катрусі питати чи чогось не сталося?.. А з Тамарою Шевченко?... теж не було десь тиждень... Переживала!...
Ви знаєте, Тамаро, що завжди в мене асоціюєтесь з добрячою дозою оптимізму, дружби і довіри. а цей вірш мене ще більше, до того, ще й як музиканту, добавив хорошого настрою!!! От!
Ви знаєте, Вікторе, Ваш вірш заставив мене добряче задуматися над життям. Вірш безперечно - гарний, але є в нім ще щось, чого не можу пояснити... Хочеться, щоб мати була поруч, а не в Італії, хочеться подзврнити рідним, яких дуже давно не бачила... Хочеться зайти до старенької одинокої сусідки і запитатися, може чого їй треба, або ж хоча б поговорити... Ваш вірш вчить не бути байдужим.
Я вже прочитала відповідь, а тепер дійшла до самої суті. Світлано, як завжди ти мене вражаєш своїм світоглядом... А зараз, ще цікавіше, бо є Nemo, який пише окремо свої відповіді, або коментарі. Клас!!!
Світланочко!!! Вітаю твою мамусю з її Днем народження!!! Бажаю міцного здоров"я, щастя, великої любові і всіх благ!!! А подарунок для неї - неймовірний, чудовий, прочитала з великим задоволенням і піднесеним настроєм!!!
Дякую, Вікторе. Я сама, коли побачила вірш, загорілася написати пісню, тільки боялася її мелодією підпортити. А сьогодні дала прослухати "Баладу" одній художниці - вона розплакалася після слів "мольберт й акварелі"... Я не знала, що робити... Чесно... Юуло і приємно, і ніяково.
Олексію, щось цей настрій на тебе не схожий. Так коротко і ясно... Напевно потрібно було герою добряче допекти... Щось не асоціюєшся ти у мене з такою різкістю... Щось біле та пухнасте - так... М-да. я тут навіть не знаю на чию сторону стати. По твоїх віршах бачу, що на такий крок тебе ще потрібно винудити... ну... це я так думаю.