"Мамо, подивися, бачиш-в небі равлик?" "Сину,це хмаринка мандрує в небесах..." "Ні!Ти подивися,а он там- кораблик, Й вовк,що заховався в сонячних лісах"... Таким в мені зосталось, моє дитяче небо, З малюнками із казки,дитячий небограй, Тепер лиш розумію: нічого більш й не треба, Лиш мама молода, й дитинства мого рай... Сльозиною упало моє юначе небо, Наївність розчинилась в пелені незгод, І в душу закотилась нестримная потреба В неба попросити захист від турбот. Я збирав каміння, вмиваючись дощами, Шукаючи кохання, чистіше від небес, А знайшов лиш вміння терпіти сум роками, Напевне,це також все-таки прогрес... А сьогодні вранці я в діда запитався, Яке ж старече небо, навіщо його ждать? А він заплакав гірко, присів і...засміявся: "Небо - то для мене надія й благодать. Поглянь же,бачиш,внучку, он там пливе кораблик, А он перед тобою квітка розцвіла, А там, он,бачиш,вовчик,а там,сховався равлик, А далі лиш надія- за край мого села..."
|