"Мамо, подивися, бачиш-в небі равлик?"
"Сину,це хмаринка мандрує в небесах..."
"Ні!Ти подивися,а он там- кораблик,
Й вовк,що заховався в сонячних лісах"... Таким в мені зосталось, моє дитяче небо,
З малюнками із казки,дитячий небограй,
Тепер лиш розумію: нічого більш й не треба,
Лиш мама молода, й дитинства мого рай... Сльозиною упало моє юначе небо,
Наївність розчинилась в пелені незгод,
І в душу закотилась нестримная потреба
В неба попросити захист від турбот. Я збирав каміння, вмиваючись дощами,
Шукаючи кохання, чистіше від небес,
А знайшов лиш вміння терпіти сум роками,
Напевне,це також все-таки прогрес... А сьогодні вранці я в діда запитався,
Яке ж старече небо, навіщо його ждать?
А він заплакав гірко, присів і...засміявся:
"Небо - то для мене надія й благодать. Поглянь же,бачиш,внучку, он там пливе кораблик,
А он перед тобою квітка розцвіла,
А там, он,бачиш,вовчик,а там,сховався равлик,
А далі лиш надія- за край мого села..."
| 
у Вас 
0
