Роки нас посватали з тобою, Хоч життя сміялося до сліз. Серце переповнене журбою Я тобі з минулого приніс. Сивий світ і сивина на скронях На смерканні обвінчали нас. Ми втекли від докорів погоні І від себелюбства водночас. Ласками забутими зігріті, Розцвіли нестримно почуття. Наче в душі повернулось літо Та прогнало зиму в небуття. Розсоталось димом передвістя Самоти холодної туги. Парою щасливою ми в місті Всім запам’ятались навкруги. Сонну тишу розбудила злива Радістю наповнених пісень. Голосів безжурних переливи Наших не змовкають повсякдень.
Курс тримаю правильний, але, часом, попадаю в шторми чи тумани, тоді й починає потроху розгойдувати... Дякую.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
1
