Хіба можна цей світ не любити, Повний радості, суму, краси? Синьоокі волошки у житі, Жайвороння дзвінкі голоси. Вітру з полем одвічну розмову Ладен слухати вдень і вночі. Біля ставу в ярку випадково Пострічати джерельні ключі. Невмируща, цілюща волога Там початок дає джерелу, - Живить трави і верби розлогі, Напуває людину й бджолу. Всім дарункам я буду щасливий, Що приваблюють зір навкруги. Бо поету одвічно властиво У природи черпати снаги.
"Хіба можна цей світ не любити?" - Заперечно скажу Тобі: - Так!!! Хіросіму чи стали б бомбити, Коли б світ вартував не п'ятак? Сум і радість, краса неземная, Синьоокі волошки в житах, - Лише мить, адже поруч війна є: І у цьому, і в тому світах. Голосить гомінке жайвороння, Зачаровує співом всю вись, Горизонт же чорніє воронням, Ріки крові пролИлись чиїсь. З джерелА не нап'єшся, Ти, друже, У холоднім до дригу струмку Б'є вода не чистіша калюжі, Швидше паличку схопиш стрімку. Ти не думай, - не хочу грубити, Ти - поет і прекрасне несеш, Але світ розучились любити, А назад всіх утрат не вернеш...
Справа в тому, що в тебе в руках один пензлик, ну, максимум два, - якщо ти настільки талановитий, а людей навколо - тьма-тьмуща і в кожного - по пензлику...
Я почув, Олександре, і зрозумів твою думку. Що відповісти? Скажу слідуюче: - Коли сходяться дві правди, тоді починається розбрат...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
