Ой, Аллочко... Як же гарно... Читаю і плачу... Після усього Вами написаного, створеного, відчутого дуже хочеться Вас побачити. Поговорити хоча б... Дякую. Дуже дякую.
Мені здається, що Вашим (нашим, Тамариним, Михайловим) час вже дати імена, щоби не плутатися хто перший, а хто другий... Це по-перше. )) По-друге: Любов до донечки і кохання до чоловіка не можуть розривати серце, вони існують одночасно, паралельно. А ще... Це знову-таки не закінчення... Це по-третє))) Вертаймося знову до позитиву... Будь ласочка...
Дивовижно, Аллочко. Дуже хочеться з Вами зустрітися))) Може, все-таки в Умані?
Вау, Міша.......... Як гарно.......... Ну ви молодці тут усі, аж самій захотілося щось написати....... Але ж молодці.... А що це означає? Це означає, що Тамара написала прекрасне оповідання, яке не залишило байдужим нікого!!!!
Тамарочко......... А Ви не можете без надриву?.. Ви ж Софійку нашу бачили на відео, правда? Ефектна дівчина! Уявіть, що буде з ним і нею, коли у вагон увірветься Софія!!! Уууууу.... То вже якийсь еротичний детектив писати можна....
Дякую, Вікторе... Картини Тетяни Яблонської, звичайно, дуже гарні... І завдяки Вам я на них подивилася, бо Оксана Яблонська - талановита поетеса, організатор багатьох поетичних і бардівських фестивалів... Хороша людина, одним словом))))
Моя мила і хороша ЛюК, хочу сказати, що поруч із Вами неможливо не посміхатися... І самі Ви сміятися і посміхатися вмієте не гірше від мене.. Що, забулися, як ми разом.. до сліз сміємося? Навіть фото є тут на сайті))) Дякую! Цьом!!!
Ну, Вікторе, ну вже..як там Вас назвати..ловелас чи що?.. У мене в голові теж питання виникло з приводу макогону, про який Вам Алла написала І є за що: за сусідку карооку, тонкостанну, сливовицю і поногруду... Уххх
І я так само... Напишу, що гарно... Дуже гарно.... Тільки спочатку емоції йдуть на кожен вірш окремо, а потім сплітаються в один потік, який конкретно висловити не можна.. А просто написати, що гарно... Дякую....
Ой, а я плачу, Аллочко... Протягом усього прочитання Вашого закінчення, у мені по шкірі бігали мурахи, так само, як і під час прочитання Тамариного оповідання.... Тільки тепер трохи шкода Того Другого... Може, продовжити історію про його долю на конкурсі... БРАВО!!!