Учора була на Трипільському Колі... По буккросингу взяла книгу "Дніпрові Хвилі". Відкриваю, і перший автор, який мені потрапив...самі здогадайтеся хто! Я так запишалася: ага! А він у нас на сайті друкується!!! Дуже гарно, Олександре.
Аллочко, кожного разу, коли читаю Ваші твори, то поринаю у майстерно створений Вами світ...Сьогодні, задяки Вам, спостерігала страшну і водночас дивовижну картину - повільну, але преркрасну смерть Творця, який помирає, аби відродитися...увічнитися... Ті, хто навколо нього - звичайні, земні люди - завжди не розумітимуть... Але то його вибір. Або Творчість, або побут. Мати вибрала побут і тепер спостерігає, як помирає її син... Так буде завжди, на жаль... Так влаштований світ... Дякую...
Час лишає мітки на фізичному тілі тільки тоді, коли воно стає в нього на шляху... Десь я читала такий вислів "перебувати у безчассі".. А ще.. Куди закинув Булгаков Майстра і Маргариту? У вічність...де немає часу, де вони житимуть ЗАВЖДИ без міток, змін і перетворень... Тому, думаю, все переконливо.
Навіть не те, що сильно, це само собою, а важко. У хорошому сенсі цього слова. Потрібно перечитувати майже кожну фразу, щоб побачити чи відчути ту чи іншу картину. Так пишуть філософи чи езотерики. Читаєш текст-усе ніби просто, а потім перечитуєш і бачиш його інакше. Думаєш, аналізуєш. А ще так пишуть науковці, справжні, сильні, з великим досвідом і глибокою образністю. Ніби парадокс-наука і образ-але саме так. Такі тексти зазвичай нічому не вчать, вони просто залишаються у вічності... чи поглинаються вічністю... (є різниця?) як і все навколо.
Оповідання перечитувала декілька разів... І кожного разу плакала... Дуже романтична історія, і завершення її саме таке. Щодо коментаря ЛюК... Знаю, Тамаро, що на якомусь іншому сайті Вам написали також схожий коментар. І я тоді обурилася. Адже, по-перше, це історія про конкретну пару, у якої тепер проблем немає. Усе пробачилося і вияснилося. Кажете, в житті такого не буває? Тоді перечитайте коментар Алли Грабинської. А взагалі мистецтво існує заради світла душі. На досвіді "Мінералки" можна впевнено сказати, що ми ще все-таки прагнемо до цього світла. І це добре, бо негатив, розчарування і темрява і так постійно підстерігають нас на кожному кроці.
Ну чому передсмертні????................. Ну чому?.............. Вона виживе! Я знаю точно: вона виживе!!!! І тато лишиться живим і здоровим. І вона повернеться до батьків, поплаче і все знову буде добре!!!!