ДІЯ Дія… Дії… Діяти по діях… Дії пропонуються… або вибираються… На сьогодні, на завтра, на роки, на вічність… Дії щоденні – рутина, схема, стереотип. Подіями збагачується дія. І всі ми, і кожен із нас постійно подіє. Я – подію, ти – подієш, він, вона , воно – подіє. Інфінітив виключається - все конкретно і означено. Подієш – не просто перебуваєш у події в інертно-пасивному стані, а відпрацьовуєш кожну секунду. Ти – у подіях, події – у тобі… У просторі і часі, невловимому і невмолимому… Життя… Час коректує події та вимагає динаміки дій. Ти ще в події, а метроном не зупинявся ні на хвилину. Маленький шанс наздогнати, влитися, злитися ще є. Однак подія твоя, виявляється, циклічна. Вона рухається і розвивається, але лише у своєму застиглому просторі і зупиненому часі. Час тече повз, обтікає, старанно оминаючи фізичне тіло, аби не залишити своїх міток на ньому. Ти протидієш – стоїш на шляху дії, плину часу. І тоді час починає просочуватися крізь тебе, нещадно змінюючи і знищуючи все, чого торкається, перетворюючи його у попіл, пил… Смерть… Зникають протидії, події, дії. І смерть, і життя, і простір, і час. Все поглинається вічністю… Вічність… Вічність… Вічність…
Навіть не те, що сильно, це само собою, а важко. У хорошому сенсі цього слова. Потрібно перечитувати майже кожну фразу, щоб побачити чи відчути ту чи іншу картину. Так пишуть філософи чи езотерики. Читаєш текст-усе ніби просто, а потім перечитуєш і бачиш його інакше. Думаєш, аналізуєш. А ще так пишуть науковці, справжні, сильні, з великим досвідом і глибокою образністю. Ніби парадокс-наука і образ-але саме так. Такі тексти зазвичай нічому не вчать, вони просто залишаються у вічності... чи поглинаються вічністю... (є різниця?) як і все навколо.
Не знаю, Людочко, але мені здається, що все таки час лишає свої мітки на фізичному тілі... Земний час і події, дії взаємопов'язані: піраміди час засипає піском, дії і події залишають свій слід(ось і сфінкс залишився без носу через події) смерть також пов'язана з часом,наші "брєнниє" тіла через дії (хімічні) і час обертаються в ніщо, а красу наших облич час через ті ж самі дії обертає в старість... О, час земний, мені здається, що ти сам дія!!!
Час лишає мітки на фізичному тілі тільки тоді, коли воно стає в нього на шляху... Десь я читала такий вислів "перебувати у безчассі".. А ще.. Куди закинув Булгаков Майстра і Маргариту? У вічність...де немає часу, де вони житимуть ЗАВЖДИ без міток, змін і перетворень... Тому, думаю, все переконливо.
звична картинка, яку ви бачите перед очима, з часом зміниться на іншу. це і є час. нас готують до того що буде завтра, але життя це сьогодні. живіть! за те що поділилися тим, що на душі - 5!
У минулому була Людмилою. Тепер стала ЛюКом. Чи надовго - не знаю...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
