Пт, 01.11.2024, 19:21
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1046]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2697]
Вірш-пісня [545]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [269]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3381]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1223]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [312]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4482]
Філософам [1308]
Громадянину [905]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Як Ви дізнались про сайт?
Всего ответов: 424

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

Ліфт

Переді мною ліфт. На перший погляд, звичайнісінький собі ліфт багатоповерхового будинку. Заходжу. Озираюся.
−Я нагору!
−А мені підвал натисніть, будь-ласка!
−Сьомий!
−Чекайте-чекайте! – в останню хвилину забігла дівчина. – Ой, ледь устигла!
−Вам куди?
Дівчина задумалася, хоча по напруженому вигляду її обличчя можна було зробити висновок, що цим вона займалася нечасто. Дівчина уважно подивилася на всіх присутніх у ліфті. Зверхньо і гордовито. У короткій спідниці, яскраво нафарбована, на підборах. „Інститутка” – сказала б Марко Вовчок.
−А ви часом не знаєте, на якому поверсі живе ...? – запитала вона.
−А! Той багатий меценат! – вигукнув хтось.
„Який щодня наймає дівчат для розваг”, - додала я подумки.
−Він живе на сьомому, - сказала надзвичайно гарна жінка, зовсім не схожа на „інститутку”. Спокійна і поважна, в очах – мудрість, − Але розраховуватимуться з вами у підвалі.
−Натисніть тоді сьомий, - не роздумуючи сказала „інститутка”.
Але мене ці слова схвилювали. Що ж це за ліфт? Як не дивно, але за весь час, що я живу в цьому будинку, я вперше зайшла в нього. Чому? Тому що з самого дитинства страшенно боялася замкнених приміщень. А сьогодні вирішила побороти свій страх.
Поряд зі мною стояв чоловік і щиро мені посміхався:
−Вам на який поверх?
−На другий, - відповіла я.
−А! То ви ще не зробили свій вибір? А от я їду нагору.
„Дивна репліка”, - подумала я про себе. А з іншого боку, може, й не зовсім дивна, якщо...
−Це ліфт життя, - закінчив мою думку приємно усміхнений чоловік. Я поглянула на панель керування. Там виявилося лише три кнопки: ПІДВАЛ (вниз ▼ ), ДАХ (нагору ▲ ) і СЬОМИЙ.
−Не боїтеся? – знову звернувся до мене чоловік, - Адже ви потрапили сюди випадково.
−Звідки ви знаєте?
−Подивіться навколо. Кожен із присутніх уже зробив свій вибір: вгору чи вниз. А та молода особа в короткій спідниці їде на сьомий поверх, але за одним призначенням. І ви прекрасно розумієте яким. СЬОМИЙ часто обирають ті, хто випадково потрапили в цей ліфт. Такі, як ви. І майже всі потім автоматично їдуть у ПІДВАЛ, адже такого розмаїття спокус, які є на сьомому поверсі, немає більше ніде. Ніхто не витримує. А дорогу назад теж обирають легку – знов-таки ліфтом. Пішки йти занадто важко.
Раптом ліфт зупинився. Двері відчинились. „Інститутка” посміхнулася й тихо вийшла. І лише краєм ока крізь щілину я побачила свій будинок абсолютно з іншого боку: дивні, химерні коридори, різних кольорів двері, за якими, певно, були усі спокуси світу. Там стояли напіводягнені дівчата, які зустрічали чоловіків, що виходили з ліфта, і гарні хлопці, що проводили жінок.
−Це ті, які лишилися на СЬОМОМУ, − знову заговорив незнайомець, − їх задовольняє таке життя, але разом із тим вони надзвичайно страждають. Ви читали „Майстра і Маргариту”?
−Звичайно.
−Так от це для них – „вічний спокій”, який спочатку набридає, а потім стає нестерпним. Але зайти в ліфт вони вже ніколи не зможуть. Цей поверх, на мою думку, - найстрашніший.
Двері зімкнулися. Але ліфт стояв. Усі чекали. Йшов час. Нарешті двері відчинилися знов, і до ліфту увійшла „інститутка” з радісним виразом обличчя. Підійшла до панелі керування, натиснула ВГОРУ, та кнопка не натискалася. Вона натиснула знову, але вже сильніше – кнопка не слухалася. В очах дівчини з’явився страх. Вона тиснула і тиснула, але марно. Мій співрозмовник підійшов до неї і сказав:
−Ти побувала на сьомому небі від щастя?
−Так...
−А з чистою совістю ти йдеш звідти?
−Ні, але байдуже.
−Тоді твоя кнопка – лише ВНИЗ.
−Дівчина натиснула, і ліфт поїхав.
Чоловік знову підійшов до мене.
−Коли людина робить гріх і не відчуває провини, кнопка ВГОРУ автоматично блокується. А от погляньте на ту гарну жінку, що стоїть поряд з дівчиною в короткій спідниці. Вона теж була на СЬОМОМУ і точно так зробила свій вибір, але повертаючись у ліфт, вона дуже розкаювалася в душі і не могла пробачити собі те, що зробила. Вона натиснула ВНИЗ одразу, але засвітилась інша кнопка – ВГОРУ. Її пробачено. Ось так.
А ліфт тим часом їхав униз.
−Нагору він їздить рідко, - знову заговорив чоловік, - і це – найстрашніше, адже ліфт підкоряється нашим бажанням, а ми у свою чергу робимо вибір: вгору чи вниз.
−А ви були на СЬОМОМУ?
−Був, але я не підкорився спокусам і пішки зійшов на перший поверх. А коли настав мій час, мені не треба було натискати кнопку – ліфт сам поїхав угору.
−А чому ж ви й досі тут, а не нагорі?
−Чекаю своєї черги. Я ж казав: ліфт нагору підіймається дуже рідко. От ми й приїхали. Тут треба обережно, адже працівники „підвалу” іноді помиляються, а перебування тут, хоч і короткий термін, досить-таки неприємне.
−Помиляються у чому?
−Зараз побачите.
Як тільки двері відчинилися, до ліфту увійшли двоє сильних чоловіків, взяли за руки декількох людей, у тому числі й „інститутку”, і хоч як ті не намагалися вирватись, потягли їх за собою. Куди саме я не побачила, видно було лише темряву, страшну і бездонну.
У ліфті залишилося тільки нас троє: я, гарна жінка та мій співрозмовник. Ліфт поїхав угору.
−А ось і наша черга, - сказав він до жінки.
−До зустрічі! – в один голос сказали вони мені і вийшли. Крізь відчинені двері я побачила яскраве світло, яке огортало у свої теплі обійми всіх, хто потрапляв туди.
Двері зачинилися. Ліфт поїхав. Униз. Але не в підвал. Зупинився. Я вийшла. Сходи. Ліфт. На перший погляд звичайнісінький собі ліфт багатоповерхового будинку. Але я знала, що то не просто ліфт. Нічого простого в житті не буває….


Додав: К@труся (13.06.2010)
 
Розміщено на сторінці: Філософам, Проза, Матвійко Катруся

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2915 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 

Ключові (?): Катруся Матвійко, Ліфт

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 10
avatar
Так, це ПРАВДА! Як часто ми заглушаємо голос совісті і стрімко несемося у "підвал"!!! Усі ми від природи прагнемо на "сьомий поверх" і забуваємо, що платити треба у тому "підвалі"!!! hands :hands: hands :hands: hands :hands: up
avatar
2 Sofi • 22:19, 13.06.2010 [Лінк на твір]
оце ти мене примусила задуматись....а ті міцні чоловіки в підвалі симпатичні?
Бо мені точно туди, то хоч, щоб симпатичні))))
avatar
Софіє, як добре, що про тебе на сайті знають менше, ніж я! Ніхто нічого і не зрозуміє... А я почервоніла до вух!
P.s. Симпатичні, але брутальні!
avatar
4 Sofi • 22:28, 13.06.2010 [Лінк на твір]
нуууу, будемо виховувати.... я тобі скажу, що там нагорі нецікаво, вони такі незіпсовані, що навіть не буде тем для поезії)) ги))))
avatar
5 shetamara • 22:41, 13.06.2010 [Лінк на твір]
Ну ви, дівчата, даєте! Так, угорі, вони тільки притворяються добропорядними...
avatar
6 Sofi • 22:45, 13.06.2010 [Лінк на твір]
та то й погано... люблю відвертих... хай вони і з гріхами....але справжні! от!
avatar
7 shetamara • 22:53, 13.06.2010 [Лінк на твір]
up
avatar
8 ЛюК • 03:58, 14.06.2010 [Лінк на твір]
Добре, що мені вище четвертого поверху не світить! Чесно сказати, я ще не дуже хочу ні на верх, ні вниз... Краще вийду на Катрусиній зупинці (поверсі).
Дуже повчально!
avatar
9 Viktorivna • 20:49, 15.06.2010 [Лінк на твір]
Для мене тівй ліфт, Катрусю, це щось типу чистилища. Серйозний, як на мене, твір. Я його раніше читала і казала тобі, що була під великим враженням, як можна у 17 років ТАКЕ написати?!!! МОЛОДЕЦЬ!!!!! up
avatar
мені здається що в одному просторі і часі існує безліч вимірів, і кожна людина обирає свій... спокусу, гармонію, зупинку...


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz