Нє, ну я проти нічо не маю... Слухай, Софі, якщо я свій комент попередній видалю 50 баксів навпіл поділимо? Ну, типу ти так захистила, що я взяла і прислухалася, засоромилася... Га?
Епіграфом можна взяти: "Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли, у нас нема Меча неправди за собою. Ходімо, доленько..." Шевченка. Перегукуються вірші:) І справді відчувається Ваш стиль, Вікторе!
Гарний вірш, емоційний. Занадто емоційний... Але можна трошкипричепитися? У слові "ім"я" - наголос падає на другий склад... за правописом... і в сьомому радку не вистачає складу одного для повного ритму... І ще у Вас якась плутанина з роділовими знаками... Але вірш зачіпає!
Світланочко, знаєш, я усім розповідаю, з якою Людиною звело мене життя!!! Книгу вже перечитала, диск прослухала... І малюнки твоєї донечки усім показую. Ти просто диво. ДЯУЮ ТОБІ!
Вікторе, я Вам дуже-дуже дякую, як і всім, хто був у мене. Я ніколи не могла навіть мріяти, що у мене може бути таке свято. Таке, яким зробили його ви. А також я дуже вдячна всім, хто є на цьому сайті взагалі і створює такий прекрасний настрій. Дуже жаль, що не було усіх тих, кого б ще хотілося бачити: Тамарочки Шевченко, Немо, Медбрата, Наталі Гурнкіної, Василя Гонти. Як згадаю Тамарин голос по телефону після того, як я сказала, хто на святі присутній: «Ну нащо ти мені подзвонила??!! Зараз плакати буду!», аж самій плакати хочеться, чемне слово. Фотографіями і словами дуже важко передати настрій, який панував на святі, ту атмосферу потрібно було тільки відчути і перейнятися. Стільки щастя і радості, напевно, не випромінювалося дуже давно. І як же нам усім було добре… Сьогодні вранці читала татові з мамою Ваш, Вікторе, вірш. Тато довго посміхався, а потім сказав, що Ви дуже хороший чоловік (ніби я сама того не знала )) А мама з посмішкою на обличчі сказала, що ми не просто сайт, ми – родина, і зв’язує нас більше, ніж кровна рідність. Зв’язує нас поклик душі. Дуже дякую всім, безмежно. І Вам, Вікторе, за прекрасний вірш!
А я більше з Віктором згодна: по-перше, дієслівні рими треба уникати, по-друге, скорочених форм дієслова: "цвірінька" і повних форм прикметників: "зимовеє". Ну, подумайте самі, чи Ви так у повсякденному житті говорите? настрій вірша і справді сонцеграйний, сонцесяйний і веселий! !!
І правда дуже гарно... Прямо серце стискається від враження.... Але дозвольте одне уточнення: здається, англійське "how" вимовляється як слово з двома голосними. Ось транскрипція: ['hau], тобто у Вашому рядку виникає зайвий склад. Може, краще лише" на "лиш" замінити, тоді все стане на свої місця!
А як завзято Ви, Вікторе, сніг розгрібали, що аж потом укрилися!!! Ви з цим ділом обережно: он на вулиці мороз який - ще, не дай Боже, сорочка до грудей примерзне, потім хіба листоноші Вас відігрівати ;)з оберемком листів!)) А вірш дуже сподобався!
Ай-я-яй.. І як Вам не соромно.... Ще й чоловіками називаєтеся, а самі вади у жінок шукаєте.... Фу... Але скажу дискримінація все-одно є. От навіть у любовних справах: якщо жінка, ну, скажімо, не береже вірності одному, називається як? Навіть слова такого літературного підібрати не можу... А чоловіки в той же час ходять із високо піднятою головою: Ловелас, Казанова, Мачо... І жодного нецензурного, щоб обізвати... Чому так? А взяти робочі справи: жінка і наварить, і випере, і попрасує, і дітей нагодує і т.д. При всьому тому, що на роботу також вона ходить і заробляє гроші (іноді навіть більше чоловіка). А чоловік що? Ну сміття винести, ну цвяшка забити вряди-годи.. і все - стомився.... скажете, не дискримінація??? А щодо визнання своїх вад: забулися вірш Октави? Зацитую: Овва!.. Овва!.. Який віночок з літер! Які слова - горіхова нуга! А я в житті - розпатлана, як вітер. Якась така - ні баба, ні Яга:
Вперед!вперед! - не знаючи спокою, Бо мертвий півень проса не клює. Запам'ятайте: я завжди з мітлою. А любите - любіть таку, як є.
З'явивсь поет - довірливий, далекий... Ну як оцій зарадити біді? А знаєте, у Вашої смереки На голові гніздяться бігуді...
Із губ не мед - слівце солоне лине (Та промовчу, бо скажуть дами:"Фі!") Повірте, DIDу, я - гірка калина І геть не еротична (не Софі!).
Красива мрія, вишгородський Грею. Вітрила - вірші... Що там говорить! Щоб жінка залишалася зорею, Спочатку треба небо їй створить.