Сонцеграй Світить крізь віконце, Прямо мені в очі, Зимовеє сонце – Засліпити хоче. Може не сліпити, Може запитати: - Як було без мене Ці дні коротати?- Сонячним промінням Вікна запалали. Немов з діаманту – Поля засіяли. Льодові бурулі Враз позолотились. Інеєм покрите Гілля засвітилось Й тисячами іскор До долу упаде, Як якась пташина На гіллячку сяде. Капнуло із стріхи, Голуби воркують, Горобець цвірінька - Потепління чують. Хуга відшуміла – Слава, тобі Боже! Після днів похмурих Потепліє може? В чеканні стомились - То ж радіють люди: - Сонечко з’явилось! Хай завжди так буде! 23.01.2010р. Пилип Тихий
|