так, можемо знайти... А те, що близький Вам вірш, то не дивно, адже,як на мене,твори,які ми читаємо,впливають на те,що пишемо,а Ваших віршів я уже прочитав немало..:)
незвичний розмір і римування додає шарму твору..)) Ваша творчість, пані Наталю, в багатьох моментах мені близька.. Недарма образ Валькірії зустрічається в кількох моїх творах..:))
Красивий вірш!:) головне, що дуже мелодійний, недарма Ви помітили його,як Вірш-пісня..)) "голубе-тебе" - цікава рима, доволі незвична..чогось сподобалась..) Натхнення Вам!:)
сподобався вірш. Емоційний, гарний опис бою.. вбачаю у творі не просто боротьбу чи бій як вид спорту,а й життєву боротьбу за успіхи та перемоги... натхнення Вам!:))
Я, як фенікс. Я від сьогодні у новому пір’ї, Шукаю зірку. Свою єдину у чужім сузір’ї, І рік а роком шліфую, наче камінь, свою риму, Бо я, як фенікс. Відроджуюсь із попелу і диму. Я не зі срібла. З дитинства ріс у себе на районі, Там, де рахують копійки і ребра, фрази і долоні, Писав я змалку. На вулиці, де нас за сигарету Могли перетворити в фарш, або спекти, немов котлету. У 19 важливо не зламати свого стержня, Щоб корабель твій не потопила хвиля прибережжя, В мені іскра. Вона не гасне, досі ще палає, Бо я, як фенікс, який горить в вогні і не згорає. Я часто падав. Але, повір, я більше не боюся, Якщо я плюнув, значить пити вже не повернуся, Не дурень, цар я. Недарма зовуть мене Іваном, І я, як фенікс. Розправлю крила я сьогодні рано. Все, досить слів цих. Бо без дій не варті вони злота, У цьому залі дістану власну душу із болота, Де був я вчора, зараз не шукай у цьому значень, Бо я, як фенікс. Він оживає для таких побачень.
а Ваш вірш мені сподобався:)) як завжди, щиро та емоційно..)
Пане Василю, вірш гарний)) цікавий, не схожий на оригінал, веселий, але все ж чекаю від Вас нового авторського вірша, не "переспіву"... Все добре, є у Вас натхення, але чекаю на авторську річ..))