дякую за такий розгорнутий коментар. так,в усіх тих плакатах і відео лунають подібні думки.. але в своєму вірші я не намагався "видумувати велосипед",а просто відобразив те,що найбільше чіпляє мою душу...
звісно, вони не можуть звучати з його вуст.. але кажуть, що дитина вже в утробі матері відчуває навколишній світ.. а що,якщо дитина відчуває щось подібне?...
так... якось і самому від власного вірша стає сумно(що для мене рідкість). Але я вважаю, що про це треба говорити...і такі вірші повинні існувати,їх мають читати,особливо ті юні дівчата та хлопці,які часто не усвідомлюють вчинків,важливості власних рішень.. а вірші - це для мене рупор мого серця...
Схиляє нас якесь чадне створіння, Кому, о небеса, це так потрібно? Відчути гнів за злим його велінням, Собі дозволить те, щоб жити гідно. Межу переступили помста, кара, Заради розкоші й свого дозвілля, По нам завдали затяжкі удари, Зламавши спротив і його зусилля. Хтось хибні одягає багряниці, Сховавши сонце для розваг своїх, Злодюг усіх везуть на колісниці, На згубу залишивши дикий сміх. Гвалтують все: закони, честь, права, На лаврах носять хибну поведінку, Яку злочинна влада покрива, Заради зла свого брудного вчинку...
пане Іване, Ваш вірш доволі актуальний та душевний, але збої в ритміці дещо псують загальне враження. Я спробував написати свій варіант, трішки пікоригувавши Ваш твір.. Вбачаю його таким,як щойно написав,але змінювати в ньому щось чи ні - вирішувати Вам,як автору.. Натхнення Вам!Творіть, у Вас чудова поетична душа..)
Мабуть, все наше життя побудоване на таких протиріччях... мені теж близький цей твір...вбачаю в ньому як ситуації з власного життя, так і схожі нотки в творчості..
від віршів,на мою думку,не варто нічого приховувати,адже це монолог із самим собою,навіщо брехати собі?.. тим більше, що завжди відчувається,де автор відкриває душу, а де просто римує шаблонні фрази..
В заручники коханння, До неба на сто років, Відкрий своє бажання Зроби останні кроки. Прикута ланцюгами, Гартованими часом, Ти знаєш, є між нами, Те, що тримає разом. Заручниця на вічність В моїм міському домі, Не відпукає ніжність В солодкому полоні. Це сталось ненароком, Це сталось мимоволі, Своїм останнім кроком Позбулася ти волі...
ваш вірш мені так сподобався, що й самого змусив щось заримувати..:)
цікавий вірш:) сподобалась форма та емоційність:) трохи не зрозумів закінчення, ніби твір про сум, печаль, а вкінці сміх і веселість.. але загалом добре)
Тік –такає годинник ритмічно на стіні. Підходять до завершень старого року дні, Ми віримо в найкраще, ми віримо у те, Що щастя з новим роком до нас усіх прийде..))
Хороший вірш!:) Дійсно, література і, зокрема, поезія - це ремесло..Як у скульптора різець, як в художника пензлик, так і перо в купі з натхненням стає інструментом поетичного ремесла...
Якби ж оте мені згадати, Яка в моєї жінки мати, Які в дружини очі?Карі? Чи може думати і далі?... Яка вона? Яке ім*я? Забув усе сьогодні я, Бо був у кума на хрестинах, А в свата був на іменинах.
а Ваш вірш мені дуже сподобався і надихнув на оцей жартівливий експромт:)
пані Наталю, неперевершено!:) незвична і цікава форма, емоційність, оригінальне римування.. Здається, що ти у мені є, Навік ми тепер переплетені Думками, чуттями, куплетами, У небо крильми розпростертими... Любити посмієм? особливо близькі для мене ці рядки..))
Вдягнулась ти в мої останні вірші, Вони тобі пасують, саме враз, Ці твори не найкращі й не найгірші, Та ти цвітеш у цім букеті фраз.
цікавий вірш..сподобалось те, що оця музика життя, про яку в ньому ідеться, звучить у всьому творі і емоційно витраманий з початку до кінця..) загалом твір справив дуже приємне враження, а особливо близькими для себе вважаю наступні його рядки.. Немов світанок музики і долі- копитцем дзенькне болям навздогін І зтрусить роси на нескриті й голі порани крил до втомлених пір"ін.
нагадало і кілька власних рядків: А поранені крила літаю, вони заростуть, І зимові дерева весною ще раз зацвітуть, Голос кличе мене, я руками хапаюсь за зброю, Повертаюсь додому, я знову готовий до бою...
хоча ваші рядки незрівнянно кращі та емоційніші за мої..) П*ятірка!;))
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('