Чекати на свою весну, або Над прірвою у житі
Здається, проминули весни І сонце котиться до сну, А я тобі кричу: "Не змерзни! Чекай її - твою весну..." А ранки крапають в безодню, І очі - кожен день чужі. Хтось інший дивиться за обрій... А ти - чекатимеш свої. Десь зорі падають у жито, Чіпляються за край буття, А ловчий дивиться у прірву І слуха їх серцебиття.
Додав: Fata_Insomnia (09.12.2011)
| Автор: © Fata_Insomnia
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1656 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Хороший вірш, але не все в цьому світі, думаю, робиться по волі Божій. На жаль.
leskiv : Дякую за привітання.
Вас вітаю з Різдвом й НОвим роком,
Хоч у гості зайшли Ви наскоком.
ZhasminVKanoe : Поетеса метка з Кропивницького
Удалася до віршика дітського.
Вийшло трохи зажурно,
Бо воюєм задурно —
Наче п'єса
* Марка Кропивницького!
*