Чекати на свою весну, або Над прірвою у житі
Здається, проминули весни І сонце котиться до сну, А я тобі кричу: "Не змерзни! Чекай її - твою весну..." А ранки крапають в безодню, І очі - кожен день чужі. Хтось інший дивиться за обрій... А ти - чекатимеш свої. Десь зорі падають у жито, Чіпляються за край буття, А ловчий дивиться у прірву І слуха їх серцебиття.
Додав: Fata_Insomnia (09.12.2011)
| Автор: © Fata_Insomnia
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1761 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.
leskiv : Приєднуюся до ваших побажань усім українцям.
leskiv : Рада, що ви маєте таку чудову Музу.