згоден,твір дійсно складний для сприйняття.. як коли буває..надіюсь,мій наступний твір Вам сподобається більше.. щиро вдячний за прочитання і коментар)
вірш загалом дуже сподобався, я навіть 5 поклав(хоча рідко ставлю..=Р) вбачаю у Вашому творі навіть певний заклик до вегетеріанства)) що ж,яка в кого удача, в кожного з нас своя доля,хтось ще довго гулятиме з овечками,а когось вже давно нема... чудовий твір:) Успіхів:)
Пані Наталю, вкотре читаю Ваш новий вірш і складається враження, ніби є рядки, які наче сам написав, настільки вірш мені близький..) надрукую нижче вірша,якого ще ніде не друкував, і в якому є дещо схоже..кохання поета.. А Вам бажаю всього найкращого в Новому році та гарного Різдва!
Моя співачка
Ти – іменита співачка, Я – невідомий поет, Ти заспівала «Морячку», Я прочитав свій куплет. В тебе є голос і ноти, В мене є інший мольберт, Будемо разом ми доти, Доки триває концерт. Хочу це все залишИти, Хай зупиняється час, Зараз з тобою ми квити, Публіка знає про нас. Ми віднайдемо у списку Перших колонок газет, Як легендарну артистку Любить невдаха-поет. В тебе я на розігріві ВІрші шепочу про те, Що у твоїм ніжнім співі Щось помічаю святе. Потім, як світло погасне, Виступ закінчиться, після, В серце вкарбує прекрасне Голос твій…Ніжна та пісня.
Над нами дощ. Печальний вісник, Він знає, що близький той час, Коли проблеми роз'єднають нас. Святитель площ, страждань моїх намісник, І побратим запалених сердець, В життя вливає ще один кінець. За краплею сльоза, Немов за кроком крок, Позаду лишу ще одну дорогу, Лиш спогади родитимуть тривогу. В очах гроза, а може в серці ток, Що знає дощ, мені вже стало ясно, Шляхи назад порвались так невчасно. І тільки сонце, славне немовля, Що дощ над нами раптом осушило, Промінням теплим мудро просвітило, Що все ж по колу крутиться земля.
гарний передсвятковий твір, що навіює настрій..)) подобається те, що він закликає до миру,до добра, до прощення, хоч і змальовано на мікрорівні, на побутовій суєті.. цікаво, гарно, мені до душі)) п8ятірка)) Гарних свят, пані Роксолано!:))
гарний, цікавий,приємний вірш)) Повертаю келих я собі в живіт, І п`ю троянди ніжний теплий цвіт, Нові слова посилюють магніт, Але боюсь води, неначе кіт.
дякую за прочитання) щодо зауваження,то подумаю,але рядок про золоті сливи і шоколадний шлях - це пояснення коханій,що ти людина не заможня і що не все буде легко і одразу.. а про печаль,можливо,трішки підкоригую,мабуть,він надто банальний..
Ваш особливий стиль написання одразу виділяє Ваші твори серед інших,а це вже ознака неповторності творчості, самобудтності.. Твір сподобався, тож поставив 5.
пане Василю, дуже подобається, особливо така коротка і лаконічна форма)) щось подібне і я застосовував у своєму творі "Телефонами", тож додам уривок..))
- Привіт, ти як? - Ніяк. - Скажи, чому? - Та так, тому… - Образив хто? - Та ні, ніхто… - А що? - Ніщо. - Чекай… - Бувай.
Сподобався твір..) багато цікавих порівнянь та епітетів) це саме те, чого і чекаєш від нових авторів і їх нових творів: чогось неповторного, нового) 5+