це унікальний твір..у нім стільки всього, стільки почуттів... трепетно і чуттєво водночас, подекуди відверто... тож ще раз коментую саме таких творів хочеться побільше.. Я вдячний Вам за цей вірш..
Мрії ламаються швидко, згасають зорею, Сьогодні в 10-00 ти не будеш моєю, І навіть в серпні і в грудні, через 5 років, Моєю ти не будеш, лиш вбиватимеш спокій Я так тебе леліяв, неначе квітку ранню, Мою любов найпершу, найпершу і останню, Про тебе всі мої вірші, про тебе вся моя проза, О ні, не треба образ, залишим злість і погрози Десь там, де марило нас червневе райдужне небо, Ми тільки вдвох у гаю і нам нічого не треба.. Ні, це не думка сумна моє життя сколихнула, Це свОїм нОвим віршем Валькірія надихнула...