Я знав давно, що світ не без чудес, Душа мрійливо марила дивами - Вона дістатись прагнула небес, Щоб відстаней не було поміж нами! Я в світ летів де таємниць моря, Та лиш одна здавалась океаном - Це була мила усмішка твоя, Закутана солодженим туманом! При блискавках за нею мандрував, Щоб розгадати загадку велику! На шмаття вітер тіло розривав, Та біль, немов забита в груди піка! Ось так минали дні, а то й роки, Але здавалось, що тисячоліття! Я в мареннях відчув тепло руки, Любов твою і доброту всесвітню, Серця обох забились в унісон, Але пройшли видіння ті прекрасні, Відкрились очі - це всього лиш сон! Зійшло над горизонтом сонце ясне!
|