Я знав давно, що світ не без чудес,
Душа мрійливо марила дивами -
Вона дістатись прагнула небес,
Щоб відстаней не було поміж нами!
Я в світ летів де таємниць моря,
Та лиш одна здавалась океаном -
Це була мила усмішка твоя,
Закутана солодженим туманом!
При блискавках за нею мандрував,
Щоб розгадати загадку велику!
На шмаття вітер тіло розривав,
Та біль, немов забита в груди піка!
Ось так минали дні, а то й роки,
Але здавалось, що тисячоліття!
Я в мареннях відчув тепло руки,
Любов твою і доброту всесвітню,
Серця обох забились в унісон,
Але пройшли видіння ті прекрасні,
Відкрились очі - це всього лиш сон!
Зійшло над горизонтом сонце ясне!
| 
та
у Вас 
0
