***

За плечі сум обняв, навис, як мертва ноша,

що зранку посміхнутись сил не було мені.

Не просто так, а для...

Снігами припорошив зимовий анархіст ті намисли дурні.

Вповзла у глузд змія, стривожена печаллю,

гуляє триклятуща, впіймати би за хвіст.

Не просто так, а для....

Узорами кришталю загнав її до пастки зимовий анархіст.

Полегшало до дня, задумуюсь, аж смішно.

- Невже те настроєве залежить не од нас?

Не просто так, а для...

Цього закінчу вірша, бо вірю звеселить мене іще не раз.