Вірш рримає в певній напрузі, як той сніг не хоче відпускати весну, та в кінці з*являється промінь надії - очікування побачення, причому першого, з таємничою Нею.. Мені сподобався вірш, емоційний і з красивим хеппі-ендом..
Власне, вірш написаний давно, ще в серпні його оцінювали і коментували) Але на цей раз до нього додався аудіовірш, який я записав вдома та ця красива картинка. Вдячний за допомогу п.Василеві.
Те повторення- то спеціально прийом такий. Відчуття людини, коли поруч нема коханої, коли більше ні про що не думаєш - ось чому іде повтор.. Депресивні?Ну, як на мене, в них різний настрій..Що ж, обіцяю, наступний вірш точно буде позитивним і з гумористичними нотками, він вже майже написаний))