В очах моїх
грайливе світить сяйво,
У голосі – душі
лунають крики,
Моє плече тобі не
стане зайвим,
Бо ти кохаєш. Або
просто звикла.
Тріпоче серце
вперше і востаннє,
Вуста чужих не
знають поцілунків,
Підкорюйся моїм
усім бажанням,
І стану я для тебе
обладунком.
Відчуй мою на дотик
ніжну шкіру,
Зі мною в небі
вознесись високо,
Бо недарма в
кохання ж я повірив,
І неспроста для
тебе став пророком.
Твоє ім’я на серці
закарбую,
Заради тебе
битимусь до крові,
Печаль, як тінь,
біди й не порахуєш,
Та до трамплінів я
завжди готовий.
Коли помру – розвій
над морем попіл,
Та не затоплюй
довго сині вічі,
Якщо не будеш ти,
звичайно, проти,
Тебе кохати буду й
далі. Вічно…
|