ВІЧНО

В очах моїх грайливе світить сяйво,

У голосі – душі лунають крики,

Моє плече тобі не стане зайвим,

Бо ти кохаєш. Або просто звикла.

Тріпоче серце вперше і востаннє,

Вуста чужих не знають поцілунків,

Підкорюйся моїм усім бажанням,

І стану я для тебе обладунком.

Відчуй мою на дотик ніжну шкіру,

Зі мною в небі вознесись високо,

Бо недарма в кохання ж я повірив,

І неспроста для тебе став пророком.

Твоє ім’я на серці закарбую,

Заради тебе битимусь до крові,

Печаль, як тінь, біди й не порахуєш,

Та до трамплінів я завжди готовий.

Коли помру – розвій над морем попіл,

Та не затоплюй довго сині вічі,

Якщо не будеш ти, звичайно, проти,

Тебе кохати буду й далі. Вічно…