Це насправді дуже гарно, час затратили не марно, Це не вірш - це вир емоцій, Нескінченна кількість порцій. Не читаєш - відлітаєш, А куди, і сам не знаєш, Мабуть, в те безхмарне небо, Що закоханим так треба. Мов пульсація інерцій Десь відлунює у серці, Вірш чудовий - з цим вітаю, П*ять із плюсом виставляю!!!=)
спасибі!=)) власне, не дуже хотів цей твір опубліковувати, бо мені особисто до душі біьш драматичні або депресивні твори.. але цей вірш - моя виконана обіцянка в першу чергу Вам,пані Світлано))
пане Іване, хочу порадити звертати увагу на те, щоб рядки були більш-менш рівні і щоб слова у рядках були приблизно однакові в кількості букв. також звертайте увагу на саму мелодичність,я,наприклад,часто читаю вірша в голос по кілька разів, щоб відчути інтонацію.. в самого теж не все виходить, є чому вчитись, тому Ваші творчі пошуки мені дуже близькі...
а ось я хочу похвалити пана Івана...Так, шліфувати у вірші є що, але в ньому, крім рим, є і чудовий зміст, і цікавий образ.. та і форма вірша вже краща, аніж була в більшості попередніх..) наснаги Вам і творчих звершень) ставлю 5, але оцінка на перспективою, бо вірш недотягує до такої оцінки..))
дякую) згоден, рядки не рівні, подекуди збивається ритм.. але є такі слова,які я дуже хотів включити, тому пожертвував досконалістю форми.. хоча це третій варіант вірша, є ще два,менш досконалі як на мене..=)