"Пробач мені,моя дитяча казко, Що я тепер лиш гість у цім краю"
так,з часом рідні місця стають такими далекими,навіть чужими... але "Село моє-скарбниця мого серця.Я так сумую без твоїх полів" доводить,що воно з вами завжди..
вірш на 5+.. мабуть, один з найкращих ваших віршів...але найулюбленіший у вашій творчості для мене - Я твій оберіг... а цей мабуть на другому місці..)))
чудовий вірш, мені все сподобалось..)) діалог прекрасний, чимось нагадує мені мій останній вірш, але в плані засобів і пейзажності вірша "Осіння розмова" явно залишає позаду мої "Телефони"=)
судячи з вашого та попереднього коментаря, кінець таки заплутаний..) я мав на увазі, що ліричний герой страждатиме, якщо вона не скаже йому правди.. дякую за коментар і за слушне зауваження) приємно, що уважно читаєте твір, а не просто коментуєте "аби було"=)
Тарасе, це вірш, а не проза=)))просто вірші бувають різних розмірів та різної ритміки..)раджу вам трохи почитати про те що таке поезія і якою вона буває.
Пані Оксано, дуже приємно...спасибі... Ваші рядки спонукають до творчості..)
спасибі)) але я не погоджуюсь - рядком..Махаон підходить для назви, адже коли я закоханий, то махаю крильцями, як метелик...)) а правила..я не філолог, у мене свої правила=)