Приваблює те, що кожна строфа починається із однакової фрази, немов підсилює бажання ЛГ забути своє кохання. Перша строфа читається легко, а далі... Спробуйте прочитати вголос, там збивається ритм і наголоси.
Звичайно, редагування - це не одна із приємних сторін творчості. Якщо на Ваш вірш звернули увагу, то значить, що не все утрачено, він може бути кращим. Та вибір завжди за автором...
Воно то так. Але ж там, нагорі, треба все одно під ноги дивитися, бо легко спіткнутися, то боляче лоба можна набити... Краще ні над ким не посміхатися, чи не так? Іноді приходять думки ще й гірші... Моя мама каже, коли я починаю філософські думки розказувати: "індик думав, та й в борщ попав". А мені тоді легше самій у собі розібратися. Не поспішайте, Поспішайку, працюйте більше над римами, а ми Вас читатимемо і думатимемо разом! З повагою.
Наша мова весь час розвивається і в ній дуже багато слів запозичених із інших мов, такі процеси притаманні усім мовам. Сама "страждаю" русизмами (народилася на двомовній території), пролітають вони часто у моїх творах, за що й дякую авторів, які підказують. Добре, що запозичені слова приживаються у нашій мові, входять в українські словники,мова стає багатшою від цього. Головне - щоб не втрачала свого. А ми, її носії, маємо велику відповідальність - плекати і берегти нашу мову. Хочу цим сказати, Вікторе, що хоч і є ці слова у словнику, але ще треба дивитися, чи вони підходять за стилем, чи лише для гарної рими.