Господь створив усе суще, а ми , щоб суще не засихало, будемо поливати його духовними зливами Любові і Добра. І так , дивись, світ наповнюватиметься чистотою і красою живучи за законами матінки - природи.
Зірвусь пелюсткою жоржин, З сльозою горщик прихвачу. Поміж ночей,як перст один, Я понад нами пролечу. А ти не бачитимеш ,люба, Бо я торкнувсь твоїх зіниць. Моя ти мріє білочуба, Постій,прошу тебе,спинись. Бо ,щоб не сталось, ми з тобою Приречені у світ розлук. Я із солодкою гіркотою, Ти з ніжністю пестливих рук.
Доброго дня , Галочко. А може отак би?.. Вечір - блазень сміявся в спину, Аж не мала куди втекти. Тільки мрії ішли без упину, В біль,у спогади: там,де ти. Укривалися білим снігом, Серед міста,людей,самоти. За крислатим старим горіхом, Аж під хиари хотіли рости. Бо до тебе немає вже стежки, Смуток від серця у сни. Подарунок -- твої сережки, Із гарячих обіймів весни.