Віддай заплаканих очей
Сльозу, загублену у зморшках,
Я переллю її у горщик
І заховаю між ночей.
Я заберу її у світ
Своїх ілюзій нездоланних,
Де через душу нас, коханих,
Закарбувався вічний слід.
Пройду, зіниць твоїх торкнусь
Легеньким порухом, як ранком,
Із того зболеного ганку,
Де на нездійснене молюсь.
Впаду у теплий дотик рук
Із мрій солодких гіркотою,
Бо що б не сталось, ми з тобою
Приречені у світ розлук.
Зірвусь пелюсткою жоржин
І помандрую за вітрами
Поза світами, понад нами,
Як завше, сам, як перст, один.
| 
у Вас 
0
