Як прийде час - настане мить прозріння, Напоять спраглу землю теплі зливи, Росинки кришталевої тремтіння Примусить нас повірити у диво, У те, що доторкнемося до щастя, А птах, стрілою влучений на злеті, Знайде у крилах сили не упасти - Воскресне словом правди у поета. Ну як минути прірву, не зірвавшись, Здолати втому серця споконвічну, Коли самому йти у безвість страшно, Бо небезпеки дивляться у вічі? Ти знаєш, зовсім поруч, надто близько Є той, кому потрібна твоя поміч, Самому манівцями - надто слизько Іти вперед, до витоків, додому. Ти тільки вір - розпустить осінь коси, Ще в цьому дні душа знайде притулок, І хтось в цей день у тебе щось попросить, Аби журбу відправити в минуле, І з тих джерел, цілющо-життєдайних, В яких вливають сили Божі зливи, Спивати суть, пізнавши усі тайни, Аби душа повірила у диво.
Нехай усі заповнить порожнечі Твоя любов і світло, що не гасне, Аби крізь терня й морок самозречень Знайшла душа у Вічність двері власні!
Пливуть століття Крізь лихоліття людських емоцій. На жаль, в цім світі Зло ненаситне на кожнім кроці. Яскравих вражень Шукаєм завжди поміж облуди. Любов несправжня І підступ вражий по всіх усюдах. Ховаєм сльози У літніх грозах на дні у неба. В душі – морози Від світу прози, зневіра в себе. Часи невтішні, Ми надто грішні і безталанні. Уже не смішно, Бо нас Всевишній карати стане. Що за порогом? - Круті дороги, що йдуть в нікуди. Чому так довго Ідем до Бога, чи ж ми не люди? У цьому світі Ми – наче діти на кожнім кроці. Пливуть століття Крізь лихоліття людських емоцій...
Дуже гарно і з великою ніжністю, сподобалося, пане Пилипе! Лиш "мимо" наче русизм, може тихенько замінимо, наприклад, на "То листя-час тече крізь пальці рук", або щось схоже...
Дякую, пане Іване, що завітали на мій вогник. Останній рядок поки що насильно міняти не буду, бо хотіла вкласти саме такий зміст у нього, а якщо Ви вже помітили мою "ваду" - я завжди більше надаю перевагу суті, а не формі і не вмію на задану тему підбирати рим, Я ПИШУ ДУШЕЮ про те, що відчуваю в конкретну мить... А якщо мені колись у душу залетить якийсь інший варіант - спробую замінити, але нічого обіцяти не буду ( це не до мене, а до того, з чиєї волі до мене злітають мої вірші).