SITE LOGO
Чт, 07.11.2024, 18:49
Меню сайта
Наш опрос
Прочитавши вірш чи прозовий твір, коментар...
Всего ответов: 350
Главная » Комментарии пользователя [Валькірія]

Найдено комментариев: 5305
Показано комментариев: 3571-3600
Страницы: « 1 2 ... 118 119 120 121 122 ... 176 177 »

avatar
Ну так би й відразу сказав :)
А я було подумала, що чорнило у ручці скінчилося...
avatar
Гарно лягає на душу, пані Катерино, ось згадаолося до теми...

Листя кольору сонця лежить під ногами,
У повітрі – букет ароматів п’янких.
Наче пензель Митця кольорів дивну гаму
Змалював, щоб залишити спогадів штрих.

Свіжий вітер, неначе гарячий коханець,
Зграйку листя багряного вирвав з-під ніг.
Закружляв вітер листя і нумо у танці
Вальсувати в шаленстві посеред доріг.

Промінь сонця у вічі заглянув грайливо,
Пробудив в мені спогад солодкий, мов гріх.
Знов у серці моєму від пристрасті зливи,
А на листі, здається, сліди твоїх ніг...

Ностальгічно-солодке і трішки тужливе
Почуття у мені, від якого щаслива.
А сліди не на листі – на серці зостались,
Вже й не знаю сама – може, я закохалась?... :)
avatar
І тут і там - дякую! tongue
avatar
"Дорогою втрат" можна було би ще
Пройтися своїм сонцесяйним віршЕм! :)
А чому так мало? tongue
avatar
Підписуюсь під кожним Твоїм словом! yes
avatar
Дякую сердечно за такі теплі побажання, але моя дорога - звивиста і встелена терням, життєві смерчі і буревії добряче пошматували і серце і душу, про випробування на міцність вже й мовчу... от лише вірші від цього добрі пишуться... Та все ж - дякую Вам, Галинко! Жити є чого заради! yes
avatar
Хто шукає - той знайде, лише б добре знати - де? :)
avatar
Друзі, дякую усім, хто допомагав мені "долати" мою "Пристань Душі", цей вірш - наша спільна заслуга! yes tongue
avatar
Пані Катерино, не слід так буквально розцінювати мої слова, справжня суть ховається між рядками, як я писала у якомусь своєму вірші, "прости" без щирого, справжнього каяття - звісно, не має жодної ваги, я вкладала у цю фразу значно глибший зміст, аніж Ви зрозуміли, та й три крапки у кінці поставила, аби кожен подумав про свою власну дорогу до Пристані Душі yes
avatar
Треба було мені Віктором Кучеруком передати для Вас збірочку, Ви ж з ним земляки? Віктор був у мене на творчому вечорі 1 жовтня. Щось придумаємо yes
avatar
Тішуся, що на моїй Пристані Душі, де всю вічність йдуть собі дощі - злітаються поети всі мерщій! confu9
Дякую Вам, пане Пилипе! yes
avatar
Вир людей і світів
Незбагнений до нині.
Ще ніхто не зумів
Розібратись в людині.
Часто йдемо туди,
Де дороги немає.
Від своєї біди
Хто як може втікає.
Там, де сили нема,
Часто воля рятує,
Бо людина сама
Власну долю карбує.
Лабіринти світів
Нам збагнути не вдасться,
Як ніхто не зумів
Доторкнутись до щастя... :)
avatar
Тепер вже майже точно остаточний, подивись... де немає межі, лиш безмежжя безмір... confu9
avatar
Зробила "остаточний" варіант, подивися, може щось ще скажеш? confu9
avatar
В лабіринтах світів, у ярмі протиріч,
На межі протидій, у безмежжі облич...
Все, спиняюся, бо несе, так можна всього вірша перекраяти. А тобі, Друже, дякую, я ж сама просила підказки, спільними зусиллями деколи можна досягти кращого результату. Завжди радо чекаю на твою поміч! yes
avatar
Подивися, що вийшло, хоча так можна і до безконечноті :)
avatar
А якщо так - на межі протидій, у ярмі протиріч? cool
avatar
Дякую, вже зробила. yes
avatar
Дякую, Роксоланко, наче й крилець не видно - а літати так хочеться... :)
avatar
Подивись на остаточний варіант, може щось підкажеш ще? :)
avatar
Я ще трохи доробила, подивись.
avatar
Дякую Вам, пане Іване!
avatar
Дякую, Ігоре, мені просто дуже наболіло останніми днями shy
avatar
Останніми часами реальне життя забирає більше часу, аніж віртуальне, тому не маю можливості часто відписувати коментарі. Дякую, Галинко, за високу оцінку моїм віршам. А хто це (не смію питати) чекає на мої коментарі і не наважується про це мені сказати? :)
avatar
Толіку, вітаю тебе, Друже! tongue
Ось вийшов такий скромний коментар на твій вірш...

В лабіринтах світів, у ярмі протиріч,
На межі протидій, в мерехтінні облич,
Манівцями облуд, у тенетах оман,
Не впокорившись злу, йдем на голос зітхань,
Що колись приведе нас на Пристань Душі -
В лоно янгольських плес, де йдуть Правди дощі,
Що змивають з душі біль образ і журби,
Де не ходять чужі, ні кати, ні раби,
Де твій дух не зламає ніхто і нічим,
Де не зраджує друг, перед віч стоячи,
Де облудні людці всіх позбулися прав,
Бо Людина - не ціль для забав і розправ,
Де лукавства ножі вже не крають довір,
Де немає межі, лиш безмежжя безмір,
Де ненависть юрби не розчавить бажань,
Де немає "якби", ні страхів, ні вагань,
Де у сотнях згорань воскресає могуть,
Де незримі є грані між Там і між Тут,
Де в боях за життя не стікатиме кров,
Де любов, каяття лиш помножить добро,
Де фальшиві слова не лунають ніде,
Де душа - без оправ, світло вічне знайде
І у неба блакить відкидатиме тінь,
Омиваючись в водах одвічних прозрінь,
Проганяючи скверну і морок світів,
Засіваючи зерна у землі святі...

Там не судять за те, чого ти не робив,
Там не зрадять святе - бо Час Істин пробив,
Там не буде розп'ять і роз'ятрених стигм,
Там усе нам простять, якщо скажем - "Прости!"...
avatar
Прості слова, що значення не мали,
Тепер злітають віршами до зір.
Лиш сльози знову серце обпікають
І думи кровоточать на папір...

А, може, так буде краще закінчення? cool
Вірш хороший, дає простору для думок і фантазій! yes
avatar
Любочко, прочитала цього вірша і картинка ожила перед моїм зором, пригадалося, наче сама щось схоже колись переживала уже... Виявляється, що у мене є схожий вірш про останній бій амазонки на ім'я Магдалена, вірш щоправда не вигаданий, а передає мої відчуття з мого сну, у якому я була у тілі цієї амазонки, яка загинула на полі бою... мені залишилося зранку лише занотувати свої відчуття... shy

Оніміло плече,
Бо під серцем – роз’ятрена рана.
Перед моїх очей
Чорних хмар пошматовані плями.
Ось тремтить рука в ката,
Бо втомилась чекати на жертву.
Надто пізно втікати.
Чую подих холодної смерті.

Знавісніла юрба
Вимагає видовищ кривавих.
Я давно не раба!
На спочинок душа має право.
Перед зором моїм
Все життя, наче кадри, спливає.
Завершились бої,
Спокушає мене небо раєм.

Так незвично мені –
Моє серце надривно не б’ється.
Бачу Янгола тінь,
Він незримо до мене сміється.
На аренах життя
Усі битви за правду скінчила.
Магдалена пішла…
Вільний дух Вам у спадок лишила!...
shy
avatar
Тішуся, що Тобі любо, Любо! :)
avatar
Не слід мою фразу "чужинська мова" сприймати, як вивищення української і огульне заперечення будь-якої іншої мови, це насамперед - повага до землі, на якій ти живеш, до її віковічних традицій yes
avatar
Зачепив Ти " за живе",
Мов добрався аж до вен,
Все розклав Ти по поличках,
(Зникли посмішки нам з личка),
Нагадавши про "хвороби",
Що є зле? а що є добре?
Ти проник у кожну душу
(Я признатись щиро мушу).

Вірш накоїв щось незвичне -
Всі задумались про вічне,
Про мораль життя і совість,
І про суть найвищу Слова...

Пам'ятаймо, ми, поети,
У своїх несем куплетах
Світло істин цього світу -
НЕ ЗГАСІМО Ж ЦЬОГО СВІТЛА! confu9
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Статистика
Copyright MyCorp © 2024 Хостинг від uCoz