Тут ти, Вікторе, не помилився, лиш ми двоє й знаємо, а іншим приходиться додумувати - про що це ті дві львівські кобіти намудрували?... Та нехай, аби лиш Небеса знали, які ми є СПРАВЖНІ...
Так, шановний пане Олеже, співчуття ж воно по-між рядками... Не полінувалась більше почитати про Леоніда Таталая в інтернеті, дуже шкода, що Україна втратила таку Людину
Бачу, тут на Анумо стрімко починає пульсувати така мені знайома казково-містична енергія, що зачаровує слух і зір, змушує затамувати подих в очікуванні Дива... Тішуся, моя Мавочко, що ти нарешті тут!