SITE LOGO
Сб, 23.11.2024, 09:27
Меню сайта
Наш опрос
Дайте оцінку сайту української поезії
Всего ответов: 607
Главная » Комментарии пользователя [Валькірія]

Найдено комментариев: 5305
Показано комментариев: 4861-4890
Страницы: « 1 2 ... 161 162 163 164 165 ... 176 177 »

avatar
А так ще хочеться продовжень для цього віршика про сніг,
То ж, друже Вікторе, як можеш - віршуй і далі для нас всіх! :)
avatar
Мінливість світу важко нам збагнути,
В житті людськім багато потрясінь.
Ми ж линемо в далеку далечінь,
Аби до витоків душею доторкнутись...
avatar
Сірий колір - то не чорний,
Світло в серці - непоборне! confu9
avatar
Пане Василю, Дякую Вам за такі щирі слова! Дяй Боже і Вам, і нам, і всій нашій Україні! yes
avatar
На все воля Божа yes
avatar
Дякую, Вікторе! yes
avatar
Ти не тремти, мов лист на вітрі,
Снігами душу не бентеж -
Бо є в життя Твого палітрі
Яскраво-теплі барви теж!
confu9
avatar
Так гарно в палітрі Твоїй все сплелося,
Слова Твої, Ігоре, - стигле колосся,
У них - життєдайна енергія світу,
Що спраглії душі спроможна наситить! yes
avatar
В нас з подругою прийнято при зустрічі і прощанні цілувати одна одну в чоло ( лоб - те саме, тільки по-російськи). Про інші поцілунки , про які тут не писалося, скромно промовчу. А риму ніколи спеціально не підшуковую, воно в мене пишеться само :)
avatar
Бо в час, як навколо все в мороці спить,
Поезія - всесвіту нерви... yes
avatar
Доки натхнення незрима межа
Поміж серцями двома пролягає,
Доки любов'ю її напуваєш -
Знай, вона рідна тобі - не чужа! console
avatar
І нові теми й нові люди
За небокрай нас кличуть знов,
Щоб ми повірили у чудо,
Щоб заіскрилась в нас любов -
До світу, неба, дня і ночі,
А ще - до рідних тобі душ...
Собі скажу я - "Жити хочу!"
Й до нових тем в полон чимдуж!

confu9

avatar
В цього світу страшній круговерті,
Коли душу і тіло цькують,
Коли більшість живе, наче мертві,
Про свою забуваючи суть,
Дуже важко, хоч вірю - можливо,
В собі душу святу зберегти,
І на зло ворогам всім – щасливо
По шляху Віри й Правди іти.
Не зважати, що скалкою в оці
Будуть мої для когось діла.
Від підніжок на кожному кроці
Не згорить моє серце до тла.

Хоч живу не заради я слави,
Часто йду не туди, де усі –
Та підступне, зрадливе, лукаве
Не зведе мене на манівці.
В моїм серці вогонь ще палає,
В непокірних думках голова,
Бо я віри в добро не втрачаю
І душа моя все ще жива!
confu9

avatar
Хай, хай, хай! yes :) confu9
avatar
Головне - розуміти, все не варто казати,
А ще - вміти любити і, мов зірка, сіяти!
avatar
Десь з’єдналися зорі в яскраві сузір’я,
Барви сонця в веселках злилися в єдино.
Серцем прагну торкнутись Тебе до сих пір я,
Бо сумує без Тебе моя половина.

Навіть зорі яскраві для мене тьмяніють,
Навіть пасма веселок здаються блідими,
І вуста без гарячих цілунків німіють,
Бо в душі без любові – холодні лиш зими.

Хай єднаються зорі в сузір’я небесні
І веселки барвисті цей світ прикрашають!
Хай зливаються душі, закохані в весну,
І життя це любові вогнем зігрівають!
confu9

avatar
Ігоре, я не в буквальному розумінні про забавки і теореми. Я про те, що вік людини не завжди відповідає віку її душі... від того і різні потреби у кожної душі - комусь пірнати у глибини в пошуках Істини, а комусь - гратись у пісочку і ніжитись на сонечку ( не буквально, звісно). yes
avatar
Можна навіть і комету ( це та ж зірка, тільки пада)
Буде втіха для Поета... Ми коханню всі підвладні! :)
avatar
На зорях можна й нагадати кохання вічне і крилате! console
avatar
Мабуть, Ігоре, така людська природа, не хочеться занурюватися у глибокі глибини, шукати відповідей на болючі запитання, пізнавати себе справжніх ( не завжди у привабливому світлі). Людина частіше прагне легших шляхів, того, що на поверхні - аби зусиль менше докладати. Та кожному своє, не можна ж дорікати дитині за те, що вона лише грається забавкамии, а не хоче розв'язувати складні теореми... В кожної Душі свої потреби і завдання...
avatar
Для когось, може, це дрібниці,
Для когось - дивне і незриме,
Та в Твоїм серці - блискавиці,
Бо Ти шукаєш Правди риму.
Тобі хтось скаже - "Божевільний!
Кому потрібна Твоя мука?".
Але щоночі безпомильно
Виводять рими Твої руки.
Вони - як пояс рятувальний
Від всіх напастей і тривоги.
Вони - правдиві і повчальні,
Немов прийшли до нас від Бога...
Заручник Ти своєї вдачі -
Кричиш й тоді, як всі безмовні.
Та світ ніколи не пробачить -
Коли затихне Твоє Слово!

І Ти пробачити не зможеш - тому пиши, Вікторе!

avatar
Попри розваги і веселощі - деколи слід спинитися, подивитися углиб душі, аби не згубити себе справжнього у життєвій круговерті yes
Дякую за вогнище Інквізиції! inverted
avatar
Біль і сльози? Ні, це - проза,
Що оточує всіх нас... shy
avatar
Світу суть і сопуть... ми про різне, мабуть yes
avatar
Хто між закохані душі
Зможе колись зазирнуть -
Силу збагне всюдисущу,
Світу дізнається суть...
avatar
Дякую, Вікторе, за те, що завжди так проникаєтсь моєю поезію і ніколи не залишаєтесь байдужими до ближніх і того, що з ними відбувається! А вірші мої не кращі від Ваших, просто трішки інші - і це зрозуміло, бо скільки людей - стільки різних поглядів на світ і людину у ньому.
Тішуся, що Вас пізнала, бо споріднена Душа нині - це такий великий скарб у наших світах самоти...
Світла Вам у душі!
avatar
Вікторе, кількість - не головне! Хіба для щастя потрібно багато людей?...
avatar
Адреналін Твоїх поем
Заполонити може душу,
Від нього хочеться ще дужче
Любові випасти дощем
В посохлий серця чорнозем... yes
avatar
Катрусю, нехай твоє кохання якнайбільше надихає тебе на нові творчі злети і якнайменше болить! yes
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Статистика
Copyright MyCorp © 2024 Хостинг від uCoz