У світі невблаганний завжди час, Жорстокий і безжалісний до нас - Відміряні нам розчерком Творця Мов підганяє наші дні він до кінця. Коли нас щастя переповнює до краю – То час немов кудись би поспішає. Коли ж від болю серце птахом б’ється – То він, немов на зло, не ворухнеться... Такий він, час - жорстокий до людини, Бездушно викарбовує хвилини. Безжалісний арбітр, що судить нас – Єдино непідкупний завжди час!
Якби кожний свій віршований коментар розміщувала окремо або бодай їх десь записувала окремо - мала б на тисячу віршів більше, але я цього не роблю, а відпускаю їх у світ, нехай собі летять і зігрівають чиєсь серце...
Добре бути, як сонечко світить, Пестить променем тіло і душу, Коли знаєш, що Хтось є у світі Й битись серце примушує дужче. Добре бути між тіней і світла, Що лягають на долі стежини, Бути згаданим в щирих молитвах, Разом з ними у небо полинуть. Добре бути струмком, що вливає Свої води у річку могутню, Як з глибин нова сила зринає Й ви стаєте єдиною суттю. Добре бути в Поета міжряддях, Свіжим вітром в спекотну годину, Добре бути любові заради, Коли знаєш, для когось - єдина...
Поглянь у люстерко - Там гарний юнак, Із серцем відвертим, На нім - дивний знак, Який залишили Амури з небес... Поглянь - їхні крила Торкнулись тебе! Повір - все ще буде І це ще не все, Десь є поміж людях Єдине лице, Зустрівши яке Ти, Збагнеш власну суть І в серце Поета Знов впустиш весну!
Переконана, що від такого гарного запрошення в дружини жодна жінка не змогла б відмовилась! . Лише мені видається, що мало бути - "хто б там що про життя не казав"...
Дякую, Ігоре, за такі теплі слова на мою адресу! Я також хочу, аби таких щирих друзів зі світлими душами було навколо якнайбільше, адже вони надихають до нових звершень
А любов така багатолика - Найцініший скарб для чоловіка! А любов - найбільше в світі диво, Від якого в серці щастя зливи! А любов така багатогранна... То ж від мене їй моє - "Осанна!"
О ні, Вікторе, це я мала б за честь позмагатися у віршуванні з Вами, тому буду посилено "тренуватися" Караюсь, мучусь - та не каюсь, лиш підганяю часу плин і мов до Тебе наближаюсь щомиті я на крок один...
Можу Вас завірити, що у Вас не повинно бути причин для розчарування у В.Кучеруку, бо він - чудова Людина з гарячим серцем і справжній щирий Друг! Це той Поет, який не ховається за свого ЛГ, у Віктора власна багатюща палітра почуттів, яка і знаходить своє відображення у його прекрасних віршах!
Дякую, Василю! Я сама, коли писала вночі цього вірша, була зворушена до сліз - це так мене "довів" Віктор Кучерук своїм "Вибачай", мушу йому завдячувати!
Як же добре, що Ти не оглух, Не осліп, не зневірився в людях, Що і досі міцним є Твій дух, А ще - серце гаряче у грудях! За вікном закурили сніги, Б'є у шибку надривисто вітер. Ми з Тобою - мов два береги, Пишем долю свою поміж літер... І нехай почуттів каламуть Нас штовхає до власного виру, Я у Тебе змогла зазирнуть І розгледіти душу там щиру. Поміж нами і відстань і час, Є у кожного власні стежини. Я ж радію - Твій вогник не згас І до мене Ти думкою линеш. Головне - ми з Тобою живі Й попри все - так безмежно щасливі, Бо моя і Твоя - це вже дві, Дві душі, які вірять у диво!
Вікторе, вірші мені справді пишуться дуже легко, але те, що їм передує і потім у них виливається - дуже і дуже непросте ( щоб не сказати неймовірно важке), я пишу тільки про пережитий досвід, але це мало хто знає...
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('